Увiйти
+ Пiдписатися
Думай глобально – дій локально!
Громадянське суспільство в США існувало ще за часів проголошення незалежності цією країною. Концепція діяльності США базується на політичний ідентичності, а не на культурній, на противагу іншим країнам світу. Саме це дозволяє кожному емігранту з часом інтегруватися, відчути себе справжнім американцем та стати «своїм» для тих, хто приїхав раніше або народився у Штатах.
Американець польського походження, який емігрував на початку 80-років запитав мене: «Якою є державна мова США?» Я відповіла: «Англійська». Він сказав: «В США не має державної мови. Є лише мова – мешканців, яка є інструментом для комунікації».
Що ж об’єднує громадян цієї країни окрім політичної ідентичності? Я дала собі відповідь на це питання: це віра в те, що кожен має можливість змінити світ, віра в свою мрію, в свою важливість та вплив, який кожен може мати.
Вчора я познайомилася із американкою, яка приїхала до США на початку 2000 року з Румунії для того, щоб вилікувати свого маленького сина. Вона не знала мови, у неї не було друзів чи родичів в США. Вона відчувала себе не потрібною, але вона захотіла це змінити. Саме це спонукала її в 2003 році заснувати громадську організацію «Empowered Women International» (www.ewint.org), яка допомагає жінкам, що емігрували до США, знайти себе в цій країні. Сьогодні ця жінка розмовляє англійською без акценту, має друзів, її діти здорові. Про неї пише Вашингтон Пост, розповідає американське телебачення, Державний департамент США визнає її як експерта в сфері залучення ресурсі. Американська мрія…
Протягом двох останніх днів я зустріла багато американців: державних чиновників, лідерів громадянського суспільства, професорів університетів. І всі вони в один голос говорили про важливість впливу громадянського суспільства на розвиток цієї країни, контролю громадськості над владою, лобіювання громадськими організаціями своїх інтересів. І це звучало так просто, і одночасно складно. Треба починати з себе, зі своєї вулиці, зі свого району, міста країни. І тоді ми вийдемо на новий рівень розвитку громадянського суспільства.
Американець польського походження, який емігрував на початку 80-років запитав мене: «Якою є державна мова США?» Я відповіла: «Англійська». Він сказав: «В США не має державної мови. Є лише мова – мешканців, яка є інструментом для комунікації».
Що ж об’єднує громадян цієї країни окрім політичної ідентичності? Я дала собі відповідь на це питання: це віра в те, що кожен має можливість змінити світ, віра в свою мрію, в свою важливість та вплив, який кожен може мати.
Вчора я познайомилася із американкою, яка приїхала до США на початку 2000 року з Румунії для того, щоб вилікувати свого маленького сина. Вона не знала мови, у неї не було друзів чи родичів в США. Вона відчувала себе не потрібною, але вона захотіла це змінити. Саме це спонукала її в 2003 році заснувати громадську організацію «Empowered Women International» (www.ewint.org), яка допомагає жінкам, що емігрували до США, знайти себе в цій країні. Сьогодні ця жінка розмовляє англійською без акценту, має друзів, її діти здорові. Про неї пише Вашингтон Пост, розповідає американське телебачення, Державний департамент США визнає її як експерта в сфері залучення ресурсі. Американська мрія…
Протягом двох останніх днів я зустріла багато американців: державних чиновників, лідерів громадянського суспільства, професорів університетів. І всі вони в один голос говорили про важливість впливу громадянського суспільства на розвиток цієї країни, контролю громадськості над владою, лобіювання громадськими організаціями своїх інтересів. І це звучало так просто, і одночасно складно. Треба починати з себе, зі своєї вулиці, зі свого району, міста країни. І тоді ми вийдемо на новий рівень розвитку громадянського суспільства.
- 15.04.2010
Дарина Непочатова 
2
Коментарі
Цікавий пост.
Назва дуже гарно, просто та локанічно відображає Поттерівську ідею "почастинної соціальної інженерії".
Стосовно Штатів, там громадянське суспільство з'явилося раніше ніж держава (хоча теж не все так просто, і ГС тоді не теж саме, що ГС сьогодні). Тому, на мою думку, нам варто вивчати процес формування громадянського суспільства в європейських країнах, там де національні держави.
До Вас, Дарино, запитання, якщо можете і вам це також цікаво - поцікавтесь в амеиканців, як вони ставляться до "вибору без вибору" (двопартійна система). Згадайте, як у нас на останніх виборах це болісно сприймалося, як усі були проти ПРиБЮТу і т.п. Ясно, що данина традиції, але все ж таки... На мою думку, відповіддю може бути те, що державна влада там не так сильно впливає на життя суспільства, яке саме спроможне самоорганізовуватись і т.п.
Михайло, дякую за коментар. Я таки отримала відповідь на Ваше запитання, вона звучить так:
США - це країна брендування та маркетингу, тому і в політиці існують свої успішні бренди. Республіканці та демократи - це як Кока-Кола та Пепсі-Кола, разом займають трохи більше 60% ринку. Все решта – невеличкі партії, які майже ніхто не хоче "пити". Секрет у тому, що кандидати на виборчі посади можуть бути самовисуванцями, які, на справді, не є членами партії, але заявили про належність до певного політичного бренду. І перше, що вони роблять - «продають» себе громадянському суспільству. Після чого, завдяки підтримці громадянського суспільства та надбаного впливу, партія сама приходить та пропонує свій політичний ресурс. Саме це дозволяє вливати свіжу кров у політичну систему США. Саме таким шляхом ішов на вибори Барак Обама. Один американець, демократ, який не голосував за Обаму, по секрету мені сказав, що на справді Обама соціаліст, який хоче розвалити капіталістичну економіку США та побудувати тут соціалістичний рай. А принципи та цінності, які сьогодні декларують сучасні демократи відповідають цінностям та принципам республіканців 20 років тому назад.