Відразу виникло бажання звернутись до тих, хто відслідковує життя саме через різні види мас-медіа. Ви там колись чули або бачили новини про діяльність громадських організацій? І взагалі, чи Ви обізнані з того, що в нашій країні існують не тільки політичні партії та заполітизовані ЗМІ, а ще й групи чи навіть повноцінні організації громадян, які існують для вирішення спільних для них проблем?

Не напружуйтесь – відповідь вже відома. На жаль, питання співпраці між НУО та медіа поступово переходить у стан хронічної хвороби типу шизофренії. Бо всі про неї знають (маю на увазі і ЗМІ, і громадські організації), всі про неї активно говорять на спеціально організованих заходах, але вирішувати цю проблему чомусь не збираються.

Саме таке враження складається після спілкування з представниками різних таборів. Чомусь здебільшого лунають лише взаємні претензії, що нібито одні не йдуть до інших, хоча аж біжать, аби виставити диктофон перед політиком чи бізнесменом. Тоді як ті інші просто сидять і чекають, аби їх дуже люб’язно запросили дати ексклюзивне інтерв’ю або зайвий раз посміхнутись на камеру.

Чесно кажучи, немає жодного бажання ставати черговим генератором повчальності ні для ЗМІ, ні для НУО. Тому спробуємо зважено розібратись, чому ж таки ці два вектори розвитку нашого суспільства майже не перетинаються.

«Нє віноватая я..» (с)

Експерти сходяться на думці, що традиційні медіа мало приділяють уваги роботі громадських організацій, пишучи про те, що їм цікаво – політичні процеси та інші більш рейтингові теми. У телевізійних сюжетах та на шпальтах газет інформація про потреби і здобутки НУО відсутня, особливо в регіонах. Крім того, більша частина засобів масової інформації, як на регіональному, так і на загальнонаціональному рівнях, підконтрольні в сенсі своєї редакційної політики власникам, засновникам, інвесторам, які, в свою чергу, прямо чи опосередковано залежні від певних груп, представлених у владі.

Така ситуація не є випадковою. Бо ЗМІ – це передусім комерційні структури, яким треба заробляти гроші, тому вони за власною ініціативою висвітлюватимуть лише провласницькі або прозасновницькі ініціативи. Тобто завжди спрацьовує тільки грошовий інтерес. Позиція громадських організацій залишається не менш традиційною – медіа не бажають висвітлювати. Не важливо чому – чи з остраху «пропіарити» щось, чи підтримати неблагонадійних людей, чи просто не отримати прибуток тощо (стереотипами, на жаль, думають і спілкуються обидві сторони).

Світло в кінці тунелю

Звичайно, у ЗМІ швидше вибухне скандал, бо від цього ростуть на дріжджах рейтинги. Але не слід забувати про головну передумову медійного успіху НУО – їм потрібно бути професійними і цікавими! Тоді як мінімум з ними сядуть розмовляти про співпрацю, а не одразу тикнуть прайс (громадські організації сприймаються як традиційні рекламодавці, а не джерела інформаційних приводів). А як максимум – самі знайдуть і все розпитають. Звісно, треба витискати по максимуму, хоча нашим НУО наразі хоча би до мінімуму дотягнути.

Деякою альтернативою може стати глобальна мережа. Громадські Інтернет-ресурси залишаються головним майданчиком, де належним чином висвітлюється діяльність третього сектору, а НУО можуть презентувати себе, пропонувати ефективні стратегії та знаходити потрібні відповіді. Проте, з врахуванням рівня проникнення Інтернет-доступу в Україні, традиційні медіа ще довгий час лишатимуться каналом донесення до суспільства найбільш кричущих проблем їхнього розвитку. Тобто з ними так чи інакше доведеться співпрацювати.

Як це зробити якнайкраще? В перш чергу, громадським організаціям до медіа можна і потрібно йти не з проханням, а з пропозицією. Це вважається більш цікавим і розумнішим підходом. Ефект включення ЗМІ, їхньої дотичності до проблем є дієвішим способом. І тут головний месидж не має включати «напишіть про нас, бо ми хороші», а навпаки – «ми і ви такі хороші – давайте зробимо щось краще удвічі більше».

Ініціатива не карається

Якщо лідери громадських об’єднань нарешті наважились переступити поріг ньюзруму якогось ЗМІ, то це лише перший крок. Входити до кабінету редактора чи відривати від роботи журналіста треба не з порожніми руками.

Час автоматичного розсилання прес-релізів та стандартних інформаційних повідомлень, де автор і об’єкт інформаційного матеріалу зазвичай представляють одну інституцію, відходить у минуле. Нові потреби, нова суспільна ситуація вимагають альтернативи. В ідеальному варіанті ви вже маєте готовий матеріал (чи його основну концепцію) з цікавою актуальністю та коментарями різних експертів.

Проявляти ініціативу не завадить і працівникам медіа. Але спочатку їм потрібно позбутися численних штампів щодо НУО: вони є не «грантоїдами», а джерелами альтернативної та фахової інформації, громадські активісти займаються не лише організацією флеш-мобів, а й ґрунтовною аналітичною діяльністю, НУО не ховаються від преси, а навпаки – завжди готові поділитися власним досвідом та доробками багаторічної діяльності.

А вже як з їхньої активності зробити гарний та ексклюзивний інформаційний привід, що буде сприйнятий навіть деспотичним і валютоцентричним редактором, - справа рук майстрів слова та акул пера (чи клавіатури). Колеги журналісти, не забувайте про свою місію з розвитку суспільства, а не тиражування епатажу та політиканства. Бо кожна людська трагедія – це не сенсація, а чудовий привід задуматись над її причиною.

Дякую за натхнення редакції Громадського простору.