Новообрані судді Верховного суду: чи врахована думка громадськості?

11 листопада судді оновленого Верховного суду України, яких вперше обирали шляхом відкритого конкурсу, склали присягу. Третина обраних – це люди з-поза системи: адвокати, правники, науковці. За словами Президента, судовий орган оновили на 95%. У той же час Громадська рада доброчесності (ГРД) 13 листопада опублікувала звернення до Президента, в якому зазначила, що думка громадськості в процесі врахована не була. Зі свого боку Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) виступила із заявою «про припинення спекуляцій» на цій темі та закликала не використовувати конкурс в інформаційних війнах.

Нагадаємо, 30 вересня 2016 року в Україні стартувала судова реформа: Верховний суд став вищим судом в Україні, а його склад мав бути сформований з суддів, обраних виключно за результатами відкритого конкурсу. Вища кваліфікаційна комісія суддів відібрала 120 кандидатів на посади суддів у касаційних судах ВСУ (по 30 посад в адміністративному, господарському, кримінальному, цивільному). Зі 120 кандидатів, які пройшли конкурсне оцінювання у Вищій комісії, 30 отримали негативні висновки Громадської ради доброчесності (колегіального дорадчого органу, створеного при ВККС з метою сприяння у встановленні відповідності кандидатів у судді критеріям професійної етики та доброчесності). Після закінчення конкурсу Вища рада правосуддя внесла Президентові подання про призначення 114 кандидатів на посади суддів Верховного суду. 10 листопада 2017 року Президент Порошенко своїм указом затвердив на посадах 113 новообраних суддів.

Думки усіх сторін процесу та спостерігачів щодо конкурсу розділилися. Президент, Вища кваліфкомісія та Вища рада правосуддя оптимістично оцінювали проведення і результати конкурсу.

«Уперше новий Верховний Суд сформований на основі конкурсу – безпрецедентного та унікального, відкритого та прозорого, - зазначив на своїй офіційній сторінці у ФБ Петро Порошенко. - Вірю, що нова генерація суддів виправдає покладену на них відповідальність».

«Конкурс до ВС, який з 07.11.2016 по 27.07.2017 провела ВККСУ, є безпрецедентним для української та міжнародної спільноти. До його підготовки було залучено близько двохсот фахівців та декілька міжнародних проектів, які надали конкурсу високу оцінку, - йдеться в заяві ВККС. - Зокрема, у процесі спеціальної перевірки ВККСУ направила понад 6000 запитів до різноманітних відомств та установ, зокрема МОН, МОЗ, Міноборони, МВС, НАЗК, НАБУ тощо, та отримала стільки ж відповідей».

Натомість конкурс, під час його проведення, критикувало Посольство США: "Низка сильних кандидатів потрапили до складу Верховного Суду, але все ж доброчесність багатьох із них викликає сумніви. Вища рада правосуддя повинна окремо переглянути кожну кандидатуру".

А Громадська рада доброчесності впродовж процесу конкурсу опублікувала низку заяв із зауваженнями до кандидатів. В останньому зверненні ГРД заявляє, що її використали для легітимізації потрібного результату в очах суспільства та міжнародної спільноти.

«Реалізовуючи свої функції, Громадська рада неодноразово звертала Вашу увагу, що кожен четвертий з переможців конкурсу не відповідає критеріям доброчесності і професійної етики, про що свідчать конкретні факти, які ми оприлюднили у своїх висновках, - йдеться у зверненні до Президента. - Ми були готові зустрітись, аби пояснити позицію громадськості та запропонувати шляхи вдосконалення процедури. Як наслідок, це дозволило б отримати результат, якого вимагало суспільство. Ми також закликали Вас не видавати Указ про призначення суддів, поки не завершиться процес оскарження результату конкурсу, який зараз триває у Верховному Суді України. Але, на жаль, усі наші звернення проігнорували».

Михайло Жернаков, член ГРД, директор Фундації DEJURE, експерт з судової реформи РПР, доктор юридичних наук:

«Чому ми вийшли з такою заявою? Як Ви знаєте, 25 з 113 судів нового Верховного суду не відповідають критеріям доброчесності. Сама процедура призначення відбувалася з величезними порушеннями і конфліктами інтересів у Вищій кваліфікаційній комісії суддів та Вищій раді правосуддя. На все це неодноразово звертали увагу громадські організації, які офіційно зверталися до Вищої ради правосуддя, однак не було жодної реакції. Навіть там, де самі члени Вищої ради заявляли про конфлікт інтересів і просили самовідвід, - з 61 випадку заявлених конфліктів інтересів задоволено лише 4 заяви.

Як відбувався розгляд цих кандидатів з «недоброчесної тридцятки»? Наприклад, у Верховний суд обрано В’ячеслава Наставного, одного з суддів, які засудили Юрія Луценка. Співбесіда з ним була нетривала: йому задали лише одне запитання. І так відбувалося з іншими «недоброчесними» кандидатами. Було видно, що це політичний процес, що протягують потрібних кандидатів. При цьому Президент заявляє, що думку громадськості максимально врахували. Участь громадськості мала бути запорукою прозорості процесу. Причому Президент ще й цинічно згадував, яку ціну заплатила Україна за новий Верховний суд в контексті річниці Євромайдану. Навіть родини героїв Небесної Сотні зверталися до Президента та висловлювали обурення, оскільки щонайменше 8 «суддів Майдану» або тих, хто їх покривав, обрані до Верховного суду.

Критерії доброчесності визначені не ГРД, а Конституцією і законами України, Бангалорськими принципами поведінки суддів ООН, кодексом суддівської етики та Декларацією доброчесності судді. Нічого нового тут Громадська рада доброчесності не придумала. Вона лише узагальнила це все в своїх висновках. Всім цим фактам мала надати належну оцінку Вища кваліфікаційна комісія і Вища рада правосуддя, але не надала".

"Частина суддів, щодо яких були негативні висновки, не пройшли з різних причин, але статистично 2/3 висновків Громадської ради доброчесності подолані Вищою кваліфікаційною комісією. Тобто на конфлікти інтересів та факти недоброчесності ні Вища комісія суддів, ні Вища рада правосуддя уваги не звертали.

Заяв від ГРД було декілька, але реакція була лише одного разу, коли завершився конкурс Вищої комісії суддів. Громадська рада доброчесності досить критично його оцінила і написала, що ВККС не виконала своє завдання. Вища комісія на це зреагувала і опублікувала критичне повідомлення щодо ГРД на своєму сайті. Ця практично єдина реакція. Остання наша заява була адресована Президенту, але пройшло вже більше тижня, а він ніяк не відреагував, як і на попередні заяви. Адміністрація Президента фактично прикрилася громадськістю, ніякого бажання об’єктивно розбиратися в ситуації в них не було.

Повноваження ГРД не є такими, що дозволяють ухвалювати остаточні рішення щодо кар’єри суддів, бо остаточні рішення за Вищою кваліфікаційною комісію суддів та Вищою радою правосуддя. Юридичний факт відбувся - судді Верховного суду призначені. Ми вже не можемо вплинути на це рішення, хіба що моніторити їхню діяльність і у випадку порушень звертатися до Вищої ради правосуддя, щоби порушників притягнули до дисциплінарної відповідальності. Ну і, звичайно, активно слідкувати за конкурсами в інші суди».

Однак не всі погоджуються з висновками Громадської ради доброчесності. Так, Олександр Леонов, виконавчий директор центру "Пента" зазначає: «Спостерігаючи за конкурсом, склалося враження, що ГРД свідомо ігнорувала норми закону, роздаючи направо і наліво штампи "доброчесний", "не дуже доброчесний" та, головне, — "недоброчесний". Але наслідки для кандидатів, в першу чергу, репутаційні,— неминучі. І врешті, чи можуть оцінювати етику та доброчесність кандидатів ті представники громадянського суспільства, які або в силу об'єктивних обставин не мають достатнього життєвого досвіду, або ж, які самі за своїми плечима мають сумнівну суддівську кар'єру, або ж, які самі не викликають довіри з точки зору дотримання норм етики та доброчесності? Відповіді на ці питання вже неодноразово давали в численних журналістських розслідуваннях».

«Я з поглядом ГРД не згодний, - коментує Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи. - По-перше, вони репрезентують не всю громадськість, і тому не варто видавати свій погляд за думку всієї громадськості. По-друге, не варто так узагальнювати через те, що деякі їхні висновки проігнорували. Не можна вважати, що твій погляд – істина в останній інстанції. На мою думку, результати відбору свідчать, що до ВСУ потрапили люди, які за старою системою відбору не могли там бути. І це доводить успіх судової реформи в цій частині».

Аркадій Бущенко, новообраний суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, виконавчий директор Української Гельсинської спілки з прав людини, також критикує ГРД та вважає, що хоча конкурс і недосконалий, але все одно це крок уперед: «Можна було б стати в позу й сказати, що мені не все подобається в судовій реформі. Тому залишатимуся осторонь… Та я, як освічена людина, розумію, якщо очікувати ідеальних умов для втілення своїх ідей, вони ніколи не настануть. Жодна система не є ідеальною і ця реформа не є ідеальною, і створений ВСУ теж не є ідеальним».

«Є чимало критики щодо проведення конкурсу, - продовжує суддя. - Однак те, що такий конкурс став можливим, уже є визначною подією у світовому масштабі. Йдеться про ступінь доступу до професії. Так, певні процедури обрання суддів недосконалі, але це не порівняти із тим, як відбувалося раніше. Я навіть не знаю, якими каналами люди потрапляли до Верховного Суду. Сьогодні ці канали візуалізовані. І суспільство може спостерігати, як обираються судді ВСУ, мають можливість критикувати ці процедури. Наприклад, мені не подобалися певні кроки з боку Вищої кваліфікаційної комісії. Викликають здивування встановлення різних мінімальних балів для різних юрисдикцій. Я не вважаю це методологічно правильно. Також дивно, чому не були опубліковані практичні роботи. Я не вважаю це втручанням у приватність. Це оцінка кваліфікації суддів. Також мені здалося, що інтерв’ю були дещо неструктурованими. Усе це створює враження методологічно невивіреної технології відбору. І може викликати нарікання різних кандидатів. І над цим треба працювати. Однак цей процес став публічним».

«Я не зовсім згоден з тими методами, за якими працює Громадська рада доброчесності, - додає пан Бущенко. - І багато висновків у мене викликають, м’яко кажучи, подив. Я не вважаю їх обґрунтованими. На мій погляд, ГРД зайнялася тим, на що в них немає ані повноважень, ані компетентності – оцінкою правильності судових рішень. І термін, який вони вигадали, – "сумнівні рішення", – на мій погляд, дуже сумнівний. Як адвокат скажу, що немає жодного суддівського рішення, яке я був би не здатний піддати сумніву. Жодного! Підхід ГРД віддає політичним суб’єктивізмом. Тому мені було неприємно читати деякі висновки Громадської ради доброчесності. Причому багато висновків були обґрунтовані рішеннями Європейського суду, прийнятими за моїми скаргами. Багато справ, на які ГРД посилається, я знаю дуже глибоко, я їх вивчав як адвокат. І, повірте, ці справи дуже непрості, занадто непрості, щоб навішувати так легко на суддів ярлики "негідників". Вважати суддю недоброчесним тільки тому, що він не сповідує ті підходи, які я розділяю, не можна. Так, він може не розуміти певних концепцій, які, я вважаю, він мав би розуміти. Але до доброчесності це немає ніякого стосунку».

Фото - 1, 2, 3, 4, 5, 6

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 3  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.