До Львова з’їхалися близько 60 громадських діячів, соціальних працівників та науковців на міжнародну конференцію з питань вимушених переселенців «Інтеграція чи диференціація?».

Серед запрошених спікерів – Джанет Ганн, член ради благодійної організації The BEARR Trust, Франческа Джіордано, дослідник і доцент з дитячої психології (Католицький університет Святого Серця (Мілан), Ярослав Мінкін, голова правління ГО «Молодіжна організація «Стан», Вікторія Середа, к-д соціологічних наук, доцент кафедри соціології УКУ, Наталія Царклевич, програмний координатор Форуму НДО в Україні, Галина Католик, психолог, психотерапевт, завідувач кафедри психології УКУ, Тамар Мартіашвілі, колишній міністр у справах ВПО з окупованих територій, біженців в Грузії та багато інших.

Організатори - Інститут лідерства та управління УКУ і BEARR Trust за фінансової підтримки ПРООН. 

За словами директора Інституту лідерства та управління УКУ Наталії Бордун, на цій конференції учасники можуть обмінятися досвідом та напрацювати механізми, як допомогти людині з іншого регіону інтегруватися спільноту і не відчувати себе відчуженою.

Досі Україна не мала досвіду роботи у цій сфері і не мала напрацювань, зауважила радник міністра соціальної політики Оксана Яковець. «За цей час вдалося розробити певну нормативно-правову базу. Але завдання ще більші. Ми усі разом маємо думати, як вижити і йти далі. Закликаю ділитися пропозиціями щодо стратегії роботи з внутрішніми переселенцями, якої зараз немає. Це люди, які в силу певних обставин не схилили голови перед агресією. Це громадяни України, які пересилилися зі сходу. Думаю, під час заходу ми напрацюємо резолюції», – зауважила вона.

Керівник відділу молодіжної політики м. Львова Андрій Ковальський додав, що роботу з ВПО довгий час не виносили як окремий вектор діяльності, оскільки усі вірили, що окупація Донбасу – це тимчасова проблема. «Коли ми розробляли напрямки роботи на 3 роки, ми передбачали, що проблема тимчасова, і прийде час, коли Донецьк, Луганськ, Крим треба буде повертати. У нас немає диференціації, а повна інтеграція», – запевнив він.

Рівень інтегрованості переселенців у великій мірі залежав якраз від того, чи сподівалися вони на швидке закінчення конфлікту і повернення додому, зазначила соціолог Вікторія Середа. У дослідженні щодо інтеграційних викликів вона з’ясувала, що киримли краще вливалися в місцеві спільноти, аніж жителі окупованих територій Донбасу. «Кримчани чітко розуміли, що їдуть надовго і психологічно готували себе до того, що треба облаштовуватися на нових місцях. Вони активно включалися у взаємодію з державою – намагалися отримати земельні ділянки, створювати бізнеси, перереєстровувати власні документи. Натомість переселенці з сходу, виїжджаючи, часто навіть не брали з собою документів, не вирішували питання із житлом і не звільнялися з роботи, бо вірили, що скоро повернуться», – каже науковець.

Проблема диференціація переселенців частково пов’язана з неякісною роботою локальних ЗМІ, які поширювали певні стереотипи, звернув увагу Ярослав Мінкін, голова правління ГО «Молодіжна організація «СТАН». На основі аналізу 28 ЗМІ виявилося, що це була головна проблема медій у Вінниці, Дніпропетровську, Івано-Франківську, Луцьку та Кременчуці. Продукувалися такі стереотипи доволі часто через чиновників, які у своїх коментарях могли необдумано і безпідставно звинувачувати переселенців у локальних злочинах. Серед найбільш поширених стереотипів – злочинна поведінка, відмова брати участь в АТО, втеча від відповідальності, зомбованість російською пропагандою, неповага до української мови і культури.

Допомогти ВПО – це не лише підтримати їх матеріально, наголосила Франческа Джіордано, дослідник і доцент з дитячої психології. Вона спеціалізується на питаннях стійкості та дитячих травм. «Усі переселенці, окрім базових потреб, мають психологічні потреби, на які також треба відповідати. Для багатьох це складно адаптуватися і інтегруватися у нове середовище. Зруйнований будинок, в якому жила дитина, може бути для неї важким травматичним досвідом, оскільки частина її внутрішнього світу пошкоджена зовнішнім світом», – зазначила дослідниця.

За її словами, визначником подолання травми є психологічна стійкість: «Процес стійкості набувається, коли дитина починає справлятися з пережитими ранами і травмами. Коли залучаються нові сили. Повна картина – це стійкість і баланс, які з’являються між факторами ризику і захисту».

Психотерапевт Галина Католик звернула увагу на те, що психологічна травма людей, які пережили війну і тих, які вимушені були переселятися – це тривалий процес реабілітації та інтеграції. «Ми з вами є ангелами-охоронцями, які допомагають людям увійти в новий простір. Негативний досвід людини може її знищити або дати ресурс. Як ми допоможемо людям – це вже наше завдання», – зауважила вона.

Попри гібридну війну на Донбасі, є певні позитивні моменти – це єднання і взаємодія між жителями різних регіонів України, наголосила соціолог Вікторія Середа. «Позитивним викликом є те, що фактично вперше в Україні зустрілися представники різних регіонів, – заначила науковець. – До цього часу такої активної взаємодії в Україні не було. Події останнього часу спонукають до усвідомлення нових цінностей державної незалежності, важливості національно-державної символіки і важливості взаємодії, яка проявляється у активному волонтерському русі. Взаємодопомога є важливою цінністю для громадянства».