•  

Станіслав Шумлянський: «Даємо можливість висловлюватись усім людям, яким є що сказати» (АУДІО)

Ще наприкінці лютого 2014 ми записали аудіо-інтерв'ю зі Станіславом Шумлянським - директором "Молодого радіо", головним редактором Каналу громадського подкастингу. Втім, через низку трагічних і героїчних обставин, які трапились в Україні за останні тижні, ми тільки зараз пропонуємо ознайомитися із цим подкастом.

У цьому випуску традиційного PRоГОну, Ви дізнаєтесь про українську музику, зв'язок музики та патріотизму, а також роль "Молодого радіо" у становленні української музики як явища.

ВИ МАЄТЕ МОЖЛИВІСТЬ ПРОСЛУХАТИ БЕСІДУ ПОВНІСТЮ:

Alternative content


скачати на Cpod.Co

ГУРТ: "Молоде Радіо" позиціонує себе як канал зі 100-відсотково українською музикою, він був і залишається таким єдиним у столиці. Чи це так?

Станіслав: Я не знаю, наскільки зараз ми є єдиним таким каналом. Але можу сказати, що коли ми виникли і рік звучали в ефірі, такому традиційному, то точно були єдиною радіостанцією, яка крутила виключно українську музику. Справді, україномовність, українська музика -  із самого початку були для нас місією. Хоча назва у нас "Молоде Радіо", але, насправді, нам уже майже десять років. Коли ми починали, то я особисто відчував потребу в тому, щоб представити українську музику як явище.

Якщо на секунду уявити: ми починали з музичної бази, де було двісті пісень. І коли комусь розповідали, що хочемо запускати таке радіо, в усіх було питання: "Де Ви візьмете стільки української музики? Її так багато немає в природі...". Це була ситуація у 2005 році, коли ми вийшли в ефір. Я думаю, що тим, хто нас слухає, не треба пояснювати, якою є сучасна ситуація. Зараз вона, на щастя, змінилась. Українська музика, як явище, відбулася. У цьому уже, для мене особисто, немає якогось питання. Звичайно, не завдяки "Молодому Радіо" - таких проектів, я думаю, були десятки, але всі ми якимось чином зробили так, що це сталося. І от уже немає питання, чи буде українська музика? Чи яка вона - повноцінна, неповноцінна, тобто це явище, яке існує. У цьому місія "Молодого Радіо", як хвилі української музики, практично виконана.

ГУРТ: А чи є тоді сенс продовжувати позиціонувати себе як радіо зі 100-відсотково українською музикою? 

Станіслав: Ми от перед ефіром з тобою говорили, що я був і директором, і прибиральником, і всім іншим. Хоча є в нас люди в команді. От зараз у нас, нарешті, за п'ять років вперше з'явився музичний редактор, який буде розвивати теперішній ефір. У мене є певні плани щодо розвитку. Адже потреба в тому, щоб слухати українську музику, не відпала. Раніше це було питанням місії, покликання і всього іншого. Зараз ситуація така, що українське просто перетворюється на задоволення і в перспективі, я думаю, стане нормальним бізнесовим продуктом, як воно і мало би бути. Країна, в якій герої покликані, - це нещасна країна, тому що робиш хороший продукт, продаєш, всім від цього добре і це нормально. Коли починаються жертовні речі - це свідчить, що ситуація ненормальна. Я не буду зараз говорити про ситуацію в країні загалом, але ситуація в українській музиці, те чим ми займаємось, нормалізовується і стає для нас задоволенням.

Потреба слухати українську музику не відпаде, тому що це цікаво, вона дуже багатогранна. Так само, як людям, скажімо, цікаво слухати класичну музику - від Ліста, Шопена, Шуберта, Моцарта, вона дуже різноманітна. Або, скажімо, реггі... Я люблю цей стиль і мені цікавий і Боб Марлі, і якісь техно експерименти, тобто явище реггі. У кожній нормальній країні є, до прикладу, радіо "Італьяна", радіо "Бразилія", яке крутить пісні цієї країни. Це цікаво тим, хто живе у цій країні, а також емігрантам. Ми знаємо, що патріотизм, часто, найкраще розквітає десь за кордоном. Люди, які тут українською мовою ніколи не говорили, починають там ставати патріотами.

Наша сучасна музика - дивовижна, і вона не потребує, як література, скажімо, перекладу чи дистрибуції... Музика - універсальна, люди слухають нас в усьому світі. Коли зник ефір, то нам з Німеччини людина написала листа: "Чому у Вас ефір зник? Ми Вас слухали, а зараз трансляції немає...". Є люди, які українську мову навіть не розуміють, але їм цікаво.

ГУРТ: Хто Вас зараз слухає? Ви стверджуєте, що українська музика вже відбулася, то чи не зменшується аудиторія радіо через це? 

Станіслав: Я не хочу в технічні моменти вдаватись, це, насправді, окрема тема, вона буде цікава іншій аудиторії. З одного боку, інтернет-радіо дає повну чіткість, на відміну від FM-ок, де опитування малюються зі стелі. Тут є можливість відслідковувати слухачів, але у нас дуже багато каналів: слухають сайт, слухають в плеєрі, десятки сайтів та сервісів ретранслюють. Більшість із них нас, навіть, не повідомляють. Відповідно, ми й точної статистики не маємо. По тій кількості, що я можу на комп'ютері ефірному дивитися, вона приблизно така сама - не падає і не зростає.

Але цікаво, що зростає впізнаваність бренду. Часом, зіштовхуюсь з людьми, які запитують: "Чим ти займаєшся?". Примітно, що зовсім незнайомі люди говорять: "О, а ми Вас слухаємо!". Колись в поїзді їхав із чоловіком, розговорились: "Чим займаєшся?". Відповідаю: "Молоде радіо". "О, так Ви ж українська музика, а я Вас слухаю", - відреагував той.

Ми дуже маленький проект. Я маю на увазі, що ніколи в нього не було стільки одномоментно фінансових вливань, аби у нас була команда, хоча б троє-четверо-п'ятеро людей, щоб нормально працювати, кожен по своїх напрямках. Але, завдяки нашій впертості і тривалому існуванню, нас знають.

Більшість людей нас слухає епізодично: кілька разів на тиждень чи місяць. Але, принаймні, вони в курсі, що є такий проект. І це дуже важливо для музикантів. Вони знають, що є формат такого радіо і що сюди можна подати пісні, які точно послухають. Якщо ці пісні підійдуть, то їх візьмуть в ефір, якщо не підійдуть, їх не візьмуть. Вони спокійні, що є людина, яка це фахово послухає, без ніяких фінансових моментів, тут тільки питання якості і смаку. Тобто, це суб'єктивні речі, будемо прямо казати. 

ГУРТ: Хто причетний до створення "Молодого радіо"? Хто був у команді?

Станіслав: Тодішня команда була з Могилянки. До "пологів", чи "зачаття" було причетно дуже багато людей, серед них і Квіт Сергій Миронович, тоді ще декан факультету журналістики, і Андрій Садовий, мер Львова, і Володимир Цибулько.. А коли ми це все діло презентували, був також Сашко Євтушенко, відомий наш музичний журналіст... Насправді, людей, які причетні до "Молодого радіо", багато. Хоча воно більше зі мною асоціюється, але, за нашу історію таку немаленьку їх, думаю, сотня точно була. Тобто це постійний такий потік людей...

ГУРТ: Чи серед них були волонтери, добровольці? 

Станіслав: Я би сказав, що це волонтерський проект.  Мені завжди важко відповісти, коли питають: "Скільки людей у Вас працює на "Молодому радіо"?". Зараз Канал громадського подкастингу виник, це теж частина "Молодого радіо". Тут, у нас, люди працюють по-різному.  З кимось ми поговорили про передачу, він пішов і думає декілька місяців. Але ми листуємось, на поверхні нічого немає, а робота якась іде. Потім в кінці з цієї роботи може нічого не вийти, тому що людину десь "переклинило" на якісь інші речі, наприклад, на заробляння грошей... Колись мене це дуже напружувало. Якби із самого початку,  2005 року, почало працювати 5-7 людей, то це був би мега-проект. Але з якогось моменту прийшло розуміння, що така плинність, так чи інакше, розвиває проект. Всі ці речі залишаються у вигляді ідей, до яких я, часом, через 4-5 років повертаюсь з тією людиною, чи іншою.

Можливо, саме тому "Молоде радіо" і існує скільки років, адже були різні моменти. Про себе можу сказати: щоб рухати цей проект, я мав ним постійно займатись. З іншого боку, "Молоде радіо", як таке, ніколи не приносило достатньо грошей, щоб я міг свою зайнятість компенсовувати. І це постійно цікаво було як пошук шляхів того, що і як можна робити. Завдяки цьому, ми зробили дуже багато таких речей, які з "Молодим радіо" не дуже пов'язані. Скажімо, наш проект "Особливі виборці", де у нас були: "Гей-форум", "Зібрання у ромів", акції з людьми з особливими потребами... Виник диск, де політики розповідали свої передвиборчі програми, перед парламентськими виборами.

Такі проекти давали можливість розвивати "Молоде радіо". Вони додавали чогось цікавого, нового. Тому, при несприятливих умовах, радіо не припиняло існувати. Люди, які нас слухали, цього всього навіть не знали. Вони писали якісь листи, гадаючи, що працює цілий колектив.

ГУРТ: Чи відкриті Ви до співпраці, волонтерування у рамках проекту?

Станіслав: "Молоде радіо"  принципово відкритий проект. Я себе розглядаю як мотор, який створює якийсь поштовх і не дає цьому ділу заглохнути. Але всім, хто працює тут, я бажаю бачити, передусім, себе. Коли починають писати: "А можна так? А можна так?". Я кажу: "Можна все!". Головне, щоб було відчуття, що тобі самому чи тобі самій подобається, це одне, і друге, що ти не якусь "отсібятіну унилу" говориш, а й подобаєшся іншим. Але при цьому не орієнтуватись на розпрограмування, коли у людини є якісь шаблони. Я кажу: "Тут формати відсутні, тільки має бути максимально живо, і так,  як ти собі  являєш". І класно, коли кожен своє у проект додає.

ГУРТ: Чи є перетин, на Вашу думку, діяльності "Молодого радіо" і зростання рівня патріотизму у суспільстві?

Станіслав: Ми ніколи, може це парадоксально, не акцентували на патріотизмі. Наш патріотизм обмежувався тим, що ми крутили українську музику, при тому, ця музика могла бути будь-якою. Грубо кажучи, для тих, хто нас, можливо, не слухав, це можуть бути пісні УПА в сучасних обробках, того самого Чубая, і може бути щось на зразок "Запрещенных барабанщиков", у яких є україномовна пісня або ще хтось. Ми не били себе в груди, наголошуючи патріотизмі... У нас це було в голові.

Для мене патріотизм не лінійний - це не УПА, червоно-чорне, якийсь певний перелік героїв, а щось таке яскраве, різноманітне і цікаве. У нас патріотизм дуже часто занудний, як Жванецький говорив: "Если к Вам кто-то подойдет и скажет, что нада любить родину, убегайте, пусть сам ее любит". Часто, патріотизм - це якісь заклики: "Кохаймо Україну" - речі, які насторожують. Для мене важливо було представити українське, як різноманітне, як Івано-Франківськ, Луганськ, Крим... От у нас є "Дістіона" із Сімферополя, які українською взагалі не говорять, їм дуже важко. Але вони співають українською. І от майже кожну їхню пісню ми презентуємо, робимо прем'єру. Є гурт "Люк", точніше був, розкішний просто гурт. Оля, солістка, приходила в студію, коли вона ще була в Могилянці. Звукорежисер Гриша говорив, що вона простеньке привітання записувала півгодини, бо у неї язик не стояв, але вони чудесно співали. Вони з Харкова. 

ГУРТ: А з чого взагалі виникла ідея такого радіо?

Станіслав: Ідея була зробити класичну радіостанцію, яка б відрізнялась від усіх інших тим, що вона, по-перше, україномовна, а, по-друге, громадська. Ми теж у 2004 році хотіли створити громадське радіо. У нас була студія, звукорежисер, музичний редактор. Протягом певного часу, у нас більш-менш постійно 15 людей працювало... А були часи, коли, крім мене, ще одна тільки людина. Тобто ми дуже різні, постійно змінюємось.

Із самого початку, як я вже згадував, була ідея: українська музика плюс громадське мовлення. Люди хочуть слухати українську музику, а також знати про те, що відбувається в житті людини, міста, країни, у світі,  літературі, культурі. Ми це задумували як громадське радіо, класичне, з випусками новин, з передачами тематичними і всім іншим. Потім зрозуміли, що у нас це не виходить, категорично. Кілька разів пробували, це непідйомна річ, насправді. А хотілось робити цікаво, повноцінно, якісно. Це вимагало багато грошей, мінімум, що ми рахували, це 150-200 тисяч  доларів на рік.

У певний момент, ми відійшли від ідеї громадського радіо. Власне, ідея Каналу громадського подкастингу  у тому, що ми даємо можливість висловитись іншим. Місія cpod.co, може це трохи пафосно прозвучить, полягає у тому, що суспільство може висловлювати себе, тобто суспільство в цілому. Наша роль не транслювати тут себе, свою думку, кваліфікацію як журналістів, які вміють сортувати інформацію, і все інше... Це є кому робити. Але проблема, щоб люди, яким є що сказати, самі могли висловитись. Ми даємо можливість висловлюватись різним людям, різним середовищам. Тоді той самий слухач буде мати цю різноманітність - різноманітність в країнах, різноманітність в містах від Лохвиці до Берегового, різноманітність в середовищах, тобто від езотерики до життя села. Ми часто ставимо передачі районного значення, адже є пласти реальності, які в нас взагалі випадають. Суспільне життя - об'ємне.

Над матеріалом працювали: Любов Єремічева та Віталій Ніщименко

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.

Контакти

  • Канал громадського подкастингу http://cpod.co/
  • Молоде радіо http://molode.com.ua/
Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 2  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.