Анастасіє, дякую за допис! І яка знайома тема! Вона буде постійно актуальною поки будуть "безкоштовні" заходи. До речі, якщо створювати "чорні списки" для туристів-шахраїв-фуршетників-тусовщиків-прогульщиків, то доведеться занести у них більшу частину будівельників громадянського суспільства - так ви його остаточно поховаєте :). Але публікувати імена тих, хто на заходи не з'являється, хоча підтверджує, як на мене, це хороша практика

Дійсно, тема актуальна. Мені здається, що одним з кращих методів в проведенні заходів, це зобовязання учасників взяти на себе частину затрат щодо участі, Не важливо чи доїзд, чи проживання. Головне, коли людина усвідомлює, куди вона їде, для чого, що це дасть на виході, і головне що треба ще й розкошелитись задля участі, трохи збиває жагу до класного "шарового" проведення власного часу. І погоджуюсь із Тарасом, треба складати списки тих учасників які заявляються і не приїздять, аби інші НГО не витрачали на них даремно місце і час, просто ігнорувати таких.

А мне все чаще приходилось сталкиваться с тем, что качество мероприятий, и ранее не очень высокое, далее лучше не становится. Я не про логистику, а именно контент. И в таких случаях хочется получить компенсацию от организаторов за затраченное впустую время. В результате стал гораздо реже выезжать хоть и за 100% компенсацию расходов на проезд. Кстати единственным здравым контр-аргументом как раз и называлась "возможность неформального общения с коллегами". Наверное все это не имеет отношения к мероприятиям Анастасии (не был), просто делюсь и другой точкой зрения

теж правда...

Шановні, всім щиро дякую за відповідь! Я обдумувала всі запропоновані вами варіанти: і чорні списки, і часткову, а не повну компенсацію для учасників, і те, що останнім часом заходи втрачають свою якість.. І от що надумала: а чи не переводити навчання у веб-простір? Скажімо, вебінари, онлайн семінари? Мені здається, що це вирішило б дуже багато питань: економія часу, економія на оренді місця для проведення заходу, на учасниках.. До речі, такий формат відсіє "непотрібних" - тих, які їдуть "потусуватися" задарма.. Також онлайн-заходи зможуть вирішити ту проблему, про яку написав Вадим Георгієнко - трата власного часу учасників. Якщо тема виявиться нецікавою, або спікер занудним, то кожен може вийти із кабінету на власний розсуд..
Чи є в когось вже досвід організації такого формату заходів? Чи ефективно це? Які можуть бути труднощі?
Завчасно дякую!

Вибачте , ще маленький комент. Дуже гарна практика, коли учасник реєструється та є форма, де кожен може побачити ПІБ учасника ,у котрій він зареєструвався та звідки він і викрутаси, що я є в списку, а мене забули внести спрацює.
Та ще поділюся своїм досвідом, декілька разів на тренінгах які організовували була "особа" ,яка спочатку реєструвалася з однієї області, наступного разу вона вже переєзди взагалі в інший регіон, а от останнього разу так знахабніла, що написала що мешкає в моєму регіоні

Анастасіє, дякую за відповідь, та я не зовсім зрозуміла щодо практики. Поясніть, будь ласка, детальніше - коли учасник реєструється, то бачить всіх учасників, які зареєструвалися? Що це дає?
Щодо однієї і тієї ж особи, яка кожного разу пише новий регіон - таке нахабство мене дуже розвеселило, я такого ще не зустрічала))

Форма реєстрації учасників прив*язана до такого собі онлайнового списку, який автоматично поповнюється з кожним новим учасником. Там відображено порядкови номер, ПІБ зареєстрованого, година у якій зареєстровано та дата, організація яку представляє, до визначеної дати список поповнюється, а потім все просто відібрані то група "жовтих" щасливців, а червона, то "журба". Тобто ,після реєстрації, як завжди гугл форма, в кінці "дякуємо за реєстрацію", і посилання на форму "натисніть на посилання щоб перевірити себе у списку зареєстрованих осіб"

Вітаю, як варіант - можна організовувати так званий stream - потокове відео. Дешево і сердито. З недоліків, безкоштовні ресурси, що надаюьсбяя таку можливітсть - не тримають великої кількості одночасних підключень. Хоча для невлеких груп, ідеальний варіант.

Дуже гарна тема. Щодо того як боротися, то гарний варіант, як на мене, спочатку проводити дистанційне навчання, наприклад, яке складається з декількох модулів, так що людина прослуховує лекції, має матеріали в електронному вигляді, може спілкуватися на форумі з іншими учасниками курсу, проміжним або заключним етапом може бути тренінг, конференція, семінар. Обов*язковою складовою є домашнє завдання, для людини, яка дійсно зацікавлена в отриманні досвіду, інформації та знаннях це не є тягар, до того ж лектор та організатори під час проведення вебінарів та обговорення на форумі домашнього завдання вже знайомляться з учасниками, і не "запрошених" туристів бути не може.

Підтримаю пані Куланову! В багатьох випадках перший дистанційний етап (це може бути і вебінар, що згадувала пані Малинка) і навіть отримання дистанційного заліку щодо теми від організаторів, які надалі планують витратити кошти на участь цієї людини - дуже корисний крок щодо формування очікувань ОБОХ сторін.

Иногда есть необходимость быть в двух местах одновременно. И почему за это меня должны вносить в черный список? Тогда нужен список предупреждений и список последних китайских предупреждений. Только где же их смотреть то будут? Или этими базами будем торговать?

Пане Сергію! Ну до чого тут присутність в двох місцях одночасно? Ми ж говоримо про туристів, які з тренінгу в тренінг подаються, їздять, а толку від них - 0.
З приводу баз - взагалі не впевнена, що вони можуть бути створені, якщо враховувати законодавство про персональні дані і т.д. Така думка пролунала на рівні ідеї, варіанту вирішення проблеми.

Всім доброго дня. Тільки сьогодні мав можливість прочитати, цю статтю. Я представляю громадську організацію Народний контроль і інтернет видання Макіївські новини. Напрямки нашої організації різноманітні та багатогранні. Починаючи від моніторингу дій міліції, Партнерство Відкритий Уряд, Ініціатива прозорості у видобувних галузях і таке інше. Список можна довго продовжувати. А для того, що б цим займатися, потрібно мати знання і досвід, які, ми отримуємо завдяки зустрічам на тренінгах і семінарах. Я по можливості, якщо є час намагаюсь бути на більшості заходах, про які мені повідомляють і куди запрошують. Відверто, їздити вже важко навіть в потягах, вже не говорячи про автобуси. І якщо, хтось думає, що купити квитки на потяг туди і в зворотній бік і дві ночі трястись в дорозі, що це романтично, то особливо для мене це не зовсім так. Громадський діяч свідомо йде на це, тому, що він звик завжди і вюди бути першим. Він знає, що його цільова аудиторія, вже чекає від нього, щось новенького і корисного. По статистиці. бути громадськими діячами, може не кожний. Да і не хоче він їм бути. А для чого. Які привілеї, або стимули. Ми працюємо виключно на громадських засадах. Грантів, ми жодного разу не отримували, але є щось таке, що не можна передати, це бажання творити добро і бути разом з людьми, які потребують допомогу.
На мій погляд тему зрушили не випадково і рано, чи пізно, до неї потрібно було б і звернутись. На що, на мій погляд потрібно звертати увагу при виборі кандидата на тренінг.
1.На скільки ця організація і громадський діяч відомі в місті та області.
2.Які досягнуті результати.
3.Представлення в соціальних мережах.
4.Як він використовує отриманні знання в подальшій роботі.
5. Які плани на майбутнє
Тобто важна результативність. Не можуть 100% населення бути громадськими діячами і не кожний дасть згоду виїхати на дві доби із свого теплого будинку. Як на мене, якщо людина ефективна в роботі і результативна, то хай вона і їздить. І ще раз хочу сказати, що це не просто і не легко. Це труд, але головне що б він потім був правильно втіленний у реалізацію планів для громади. А тих хто дійсно користується таким благом для власної потреби, то хай це буде на їхньому сумлінні, але рано, чи пізно таких людей скоро буде менше, бо їм стане не комфортно, якщо справжні громадські діячі про це дізнаються. Тож будемо зберігати порядність і витримку.

Ще всім доброго дня. Ще раз перечитав коментарі і хочу не погодитись з деякими твердженнями.
1.З приводу вебінарів. Якщо сидіти постійно біля комп'ютеру, то коли ж працювати. Коли я знаходжусь вдома, то постійно в русі. Потрібно зустрічатися з людьми, бути на якихось місцевих зустрічах. Готувати якісь події у місті.Планувати роботу. На мій погляд вебінари не для всіх підходять. Просто часу не вистачає, якщо дійсно працюєш з людьми.
2.Я бачу, що більшість людей, яких делегує організація отримують за свою поїздки добові гроші від своєї організації. Вони відмічають листи відрядження і отримують за поїздку гроші.І так повинно бути, і так правильно. Я особисто жодного разу такі гроші не отримував. І про це варто подумати організаторам заходу.
3.З приводу часткової оплати за проїзд і проживання. Якщо людина дійсно займається громадською роботою, то в нього немає грошей еа ці речі. Повторююсь, що наша організація не має жодного фінансування на ці речі, а з наших прибутків, я не думаю, що хтось зможе собі це дозволити.
Завдяки таким подорожам, ми знаємо, хто і чим займається в регіонах, спілкуємось поміж собою і допомагаємо, якщо є така потреба. Такі зустрічі потрібні, але для тих, хто дійсно, щось робить. Як не дивно, але зібрати на захід в регіонах справжніх активістів, це іноді проблема. Той хто проводе, той знає. Так давайте підходити до цього виваженно, що б не перегнути палицю і не втратити тих людей, які жертвують своїм часом на благо інших, а у випадку зустрічі так звнних тусовшиків та туристів повідомляти про це організаторів і говорити про це голосно.

І ще одна порада. Жаль, що не зміг бути на цьому заході, про який Ви пишете і не побачив, цих людей, які себе так не чемно поводили, але вважаю, що потрібно призвища цих людей написати хоча б тут в коментарях. Я думаю, що всім буде цікаво дізнатись, хто ж це за люди, які так себе поводили, можливо вон
и замисляться і не будуть більше так робити, а іншим буде урок, що подібні дії не будуть більше замовчуватись. А Ви що думаєте з цього приводу.

Абсолютно поділяю занепокоєння автора щодо перебування на різноманітних заходах так званих зайвих (випадкових) людей. При тому, засвідчую це, як учасник цих заходів, немалої їх кількості.

Проте чомусь склалося враження, що наведений Анастасією приклад незареєстрованої учасниці аж так роздратував її через, даруйте за сміливе припущення, можливу неуспішність проведеного нею конкретного заходу, і, що тим прикріше, з наперед РЕТЕЛЬНО, як вона пише, підібраними учасниками («ретельно відібрані спеціалісти, працівники цієї сфери та громадські активісти»). Адже у випадку, коли б захід видався справді успішним (а ще й згадана учасниця виявила достатньо активності на ньому), то цей епізод просто не запам’ятався б настільки, щоб виносити його на всезагальне обговорення.

Особисто я не вважаю геть УСІХ людей, які активно заявляються для участі у різноманітних заходах (і зрештою беруть в них участь) банальними тусівниками-туристами (хоча, не заперечую, серед них трапляються й такі). Ба, більше, впевнений, за правильної роботи з ними з боку організаторів і особливо модераторів заходів бажання цих людей взяти в них участь можна було б використовувати з неабиякою продуктивністю і користю передовсім для організаторів. Адже це люди, якщо часом і не є максимально фахово підготовленими геть з усіх проблем, що розглядаються (що зрештою є цілком природнім), але принаймні є людьми добре інформованими, такими, що орієнтуються у поточних подіях, а часто й достатньо ерудованими і, в будь-якому випадку, потенційно аж ніяк не пасивними. А отже, ризикну висловити таке припущення, цілком могли б скласти кістяк громадянського суспільства. І тут я цілком поділяю побоювання Тараса Тимчука, що складання «чорних списків» ВИНЯТКОВО з такого роду учасників могло б завдати йому (громадянському суспільству) неабиякої шкоди.

Зрозуміло, мова тут не про тих, хто приїздить на захід, реєструється і… йде гуляти містом тимчасового перебування, повертаючись на місце проведення заходу лише з метою відшкодування витрат на квитки та «аби безвитратно смачно поїсти в ресторані». Йдеться про людей які свідомо чи несвідомо прагнуть долучитися до спільноти людей, близьких їм за духом, прагненнями та цілями. І вже тут все залежить від спроможності організаторів налагодити роботу в рамках заходу таким чином, щоб жоден з його учасників не залишився поза їхньою увагою. Адже хіба не мусить стати метою організаторів будь-якого, як вони вважають, суспільно корисного заходу використання потенціалу учасників собі, а точніше, справі, за яку вони несуть відповідальність, на користь?

Натомість в багатьох випадках спостерігаємо нестримне бажання організаторів (чи то через недостатню вмотивованість, чи то через брак потрібної кваліфікації, чи то через звичайну втому «від усього цього») провести захід якомога, так би мовити, гладкіше, винятково за наперед визначеним сценарієм (що непогано) і… нажаль, результатом (що сумнівно) , адже іноді виглядає так, що ніби проводиться він лише, що називається, для «пташки» (для звіту). Ініціатива з боку учасників часом безцеремонно присікається, особливо коли вона в чомусь не збігається із «загальною думкою», часто прямо нав’язуваною деякими недолугими організаторами. З часом у вже досвідченого учасника подібних заходів, не виключаю, виробляється звичка «не заважати» організаторам у здійсненні їхніх «благих» намірів, і отже використовує він перебування (яке вже не можна назвати участю) на заході для головно започаткування (або зміцнення) потрібних контактів, підвищення власного рівня освіченості за конкретною проблематикою і… нажаль, не більше того.

Що ж до питання, як виправити ситуацію, що склалася, то я в принципі згідний з прибічниками ширшого запроваджування в практику вебінарів, але лише за цілковитої впевненості в тому, що люди, які хотіли б взяти в них участь (а саме в таких людях повинні бути зацікавлені небайдужі організатори), забезпечені відповідними технічними засобами (я, приміром, поки що такої можливості не маю). Допустимі також і так звані «чорні списки», але не стільки для відсіювання, назву їх так, активних заявників, скільки для значно більш небезпечних пасивних учасників заходів, адже яка користь від тих, кого автор називає «ретельно відібрані спеціалісти, працівники цієї сфери та громадські активісти», які якщо й не прокуняли відверто протягом усього заходу, то просто банально не виявили активності, аби зробити конкретний захід справжньою яскравою подією, а не лише зайвим приводом десь перед кимось very important відзвітувати.

В цьому ж контексті абсолютно неприпустимою вважаю практику організаторів заходів відмовляти заявникам в участі у заході без належної аргументації, часто взагалі ігноруючи подані заявки. Натомість, скажімо, причина відмови на кшталт «через Вашу недостатню активність на попередніх заходах» або «через виявлену Вами необізнаність з проблематикою, що розглядатиметься» спонукала б багатьох заявників надалі ретельніше готуватися до кожного заходу, в якому вони планують взяти участь, та виявляти протягом його проведення максимальну активність. Але чи готові (і, що найважливіше, підготовлені) до цього шановні організатори? (Великий знак запитання.)

З повагою,
Володимир Книр

Пане Володимире, дякую за Ваш коментар. З приводу учасниці - якби вона хоч би була активною, а то ж ходила як миша, уникала організаторів, ховала очі. Звичайно мене це обурило, тим більше я дуже відповідально ставлюся до організації заходів. І не турбуйтеся, конференція тоді пройшла прекрасно, не в цьому річ. З приводу забезпечення учасників вебінарів технічними засобами - ага, зараз побіжу всім купувати ноутбуки, веб-камери, навушники і пересилати в регіони. А ще ж я повинна підключити їм безлімітний інтернет, так? Так Ви собі це бачите? Те, що Ви відповідаєте на мій пост означає, що доступ до комп'ютера та інтернету у Вас є, а отже - можете взяти участь у вебінарі:) Як говорять: "Хто хоче, той шукає можливості, а хто не хоче, той шукає причину".
Щодо практики відмови учасникам без "належної аргументації" - нормальна практика, європейська. Я впевнена, що ніхто не пише таких відмов, як Ви написали - типу "через Вашу недостатню активність на попередніх заходах". Ввічливо відмовляють та і все..

Фраза "Європейська практика" - це не аргумент. Точніше, для Вас, даруйте, аргумент, аби нічого не міняти. А ми ж (разом з Вами, звісно, задля побудови потужної громадянської спільноти) наче б то прагнемо залучити найактивніших та найкваліфікованіших громадян? Те ж стосується і технічного забезпечення. Якщо Ви зацікавлені в присутності на заході справжніх активістів, то мусите подбати про це або й у їхньому доступі до відповідної апаратури (так роблять і на Заході, між іншим). Саме Ви, оскільки найбільш зацікавленими мусять виступати саме ОРГАНІЗАТОРИ (у якнайширшому сенсі цього слова). Адже ж таки ПРАВИЛЬНО говорять: "Хто хоче, той шукає можливості, а хто не хоче, той шукає причину".
P.S. А при компютері з Інтернетом я, нажаль, поки що далеко не завжди. Ось і зараз мушу йти.