Случайно или нет, но именно сейчас почти одноврЕменно и одновремЕнно я затеял серию публикаций-постов на своем БлОГОподобии "Социальное предпринимательство для самоваров" (http://www.socialbusiness.in.ua/index.php/blog/entry/sotsial-noe-predprinimatel-stvo-dlya-samovarov-identifikatsii-dobroty), где мудрствую на тему САМОидентификации, САМОдостаточности, САМОзанятости etc. Если независимо друг от друга то там, то сям появляются аналогичные по теме опусы - может быть это тренд? Может быть, это адекватный ответ на реальную потребность?

Як казала черепаха у мультика "Панда кунфу": Случайности не случайны.
Якщо продовжитирейтинг самих поширених шкодувань людей яки опинились на грані лінії життя то на другому місці:- "Мені шкода, що я так багато працював". Це відчуття було в кожного пацієнта чоловічої статі, про яких турбувалась вищезгадана жінка. Вони сумували про свою молодість і про свої взаємовідносини із людьми. Деяки жінки також виказували жаль. Всі чоловіки, дуже сильно жаліли про те,що розтратили більшу частину свого життя на одноманітну працю для видобування коштів на існування.
Спрощуючи свій стиль життя, можна зменшити потреби. Створюючи більше простору в особистому житті для спілкування з дорогими нашому серцю людьми, Ви стаєте більш щасливішими і більше відкритими для нових можливостей.

Больше 30 лет интересуюсь проблематикой паллиативной медицины и хосписов, а последние 2 года консультирую и провожу тренинги и для профильной ассоциации и коалиции (в Украине есть и то и другое). Поэтому с полным текстом упомянутых откровений умирающих знаком и первое впечатление от этого уже пережил... Со свойственной мне склонностью к контраверсиям/эпатажу дам советы тем, кто пока умирать не собирается, а поупражняться в этом не прочь: проводите каждый день как последний в своей жизни! Выражаясь яснее: 1) прекратите работать на перспективу! 2)ешьте/пейте, что хочется, а не то, что советует "глянец" (в конце конце-концов при желании можно отыскать нужные вам советы). 3) измените тому/кому хранили верность в надежде на прижизненное воздаяние. Ну и решитесь, наконец, нахамить, накуролесить. А что, если собрать всех родственников и друзей от их дел и отовсюду? Для особо решительных в качестве тренировки своих действительно последних минут перед исходом в вечность - сходите под себя по-большому и по-маленькому...
Ну как вам ТАКОЕ?
В любом случае ожидаю алаверды комментов у себя на БлОГОподобиях, если не из вежливости , то хотя бы из жалости!

п. Якове дякую, що не даєте "вмерти" моїм писулькам, що не сам із собою веду бесіду! Дякую за класні поради! Дуже якось страшно виконати вправу "під себе по великому", по маленькому ще пам"ятаю практику, а по великому що було мабудь в перші три роки, хоч вбий нічого не пригадаю.
Чому пишу про жалі людей, може комусь треба це прочитати?
А потім прийняти участь у другій школі самодопомоги, та якщо треба змінити дещо в житті?
так от, на третьому місці було: - "Мені шкода, що в мене не було сміливості виразити свої почуття". Багато людей подавляли свої почуття, аби зберегти якісь відносини з іншими. В наслідок вони погоджувались па посереднє існування і ніколи не ставали такими, якими б хотіли себе бачити. Виникнення багатьох хвороб звязано з почуттям горювання та обурення.
Ми не можемо керувати реакцією інших. Хоч люди і можуть реагувани на зміни, які Ви вносите у відносини, небажаним для Вас способом, в кінці кінців це піднімає спілкування на новий рівень. Краще за все тим або іншим способом усувати нездорові відносини із Вашого життя. І насправді участь у школі самодопомоги дає змогу самому почати зміни щодо власного життя, а також і допомогти іншим зробити крок в невідомість

Дякую, Олександре, за те, що змусили замислитись над таким питанням. А чи маю я сміливість жити таким життям, яким я хочу вже сьогодні? У радянського поета Давида Самойлова є чудові рядки: "...О как поздно понял, зачем я существую. Зачем гоняет сердце по жилам кровь живую. И что, порой, напрасно давал страстям улечься. И что нельзя беречься, и что нельзя беречься...." І ми бережемося, бо є страх. Страх діяти всупереч суспільній думці є завжди. Сміливі люди справляються зі своїми страхами, адже чим більше йдеш вперед, не зважаючи на страх, тим більше здобуваєш сміливості. Та для цього треба йти! А ми часто залишаємось там де ми є, бо це не так страшно. Замість того, щоб діяти, приймаючи на себе відповідальність, воліємо стояти на місці. Чіпляємося за роботу, яка нас не задовольняє і навіть не дивимось на іншу, яка, можливо, дасть змогу відчувати себе живим. Продовжуємо залишатись в стосунках, в яких любов і пристрасть давно пішли тільки тому, що такі стосунки вже є протягом якогось періоду і страшно щось оскаржувати і змінювати. Не говоримо про свої почуття, бо це може призвести до змін. І, взагалі, віддіємо перевагу слідувати за потоком подій, залишаючись в безпеці і не ризикуючи. А потрібно, мабуть, взяти на себе сміливість і жити без страху. Я про здібність без страху зустрічати поразки і невдачі. Страх бути відкинутим, бути самотнім. Страх, що щось не вийде. Всі без винятку мають такі страхи, навіть якщо не зізнаються собі про це. А чи всі можуть з ними впоратись? То може просто уявити яким буде життя без отих страхів, які заважають жити повноцінним життям. Просто вийти із "затишного куточку" де не чують і не бачать? Вчора в газеті прочитала анекдот "Все сбудется, надо только расхотеть". Як на мене, коли прикладаєш максимум зусиль, робиш все, що можеш і що повинен, то і результат готовий прийняти будь-який. Можливо те, що я написала може скидатися на проповідь, та швидше за все це сповідь. Тому, що це питання до себе, на які відповідь шукати і шукати.... Для життя дійсно потрібна сміливість!

Cпішу повідомити, на сьогодні вже більше 19 чоловік подали заявки на участь в школі самодопомоги. Хто вагається не зволікайте. надсилайте адресу, а ми вишлемо форму заявки, ел.адреса див.вище під статею.
Також продовжуючи вищевказану тему, хочу озвучити четверту сходинку рейтингу "про що шкодують люди перед смертю".
..."Мені шкода, що я не підтримував відносин зі своїми друзями". Часто ці люди дійсно навіть не розуміли, всієї користі підтримки відносин зі своїми старими друзями, поки до їх смерті не лишилось декількох тижнів. Багато з тих людей виявились настільки заглибленими в свої особисті турботи, що дозволили дружбі на протязі багатьох років, проходити повз них. Було багато жалів про те, що дружбі не було приділено стільки часу та зусиль, на скільки вона заслуговує. Всі сумують по своїм друзям, коли вмирають.
Будь яка людина, що веде активний спосіб життя, применшує значимість дружніх відносин. Але коли Ви стоїте на порозі смерті, матеріальна сторона для Вас вже не важлива. Звісно, люди хочуть, аби їх фінансові справи були на гарному рівні. Але гроші і статус в кінці кінців втрачають свою значимість. Люди на фініші життя хочуть принести хоч якусь користь тим, кого люблять. Але інколи вони вже дуже хворі, і немає сил, щоб якось справитись з цією задачею.
Групи самодопомоги, це технологія змін, як в особистісному розвитку, так і в соціумі. Якщо є бажання пишіть на вищевказану ел. адресу, вам буде вислано форму заявки, заповнюйте та дайте собі ковток "свіжого повітря".
Чим більше Ви сумніваєтесь, тим приємнішим буде результат!

Розуміючи, що читати простіше, а ніж написати свої думки, беру руки в руки і пишу деяку інформацію.
Для всіх, хто подає заявку, бажано вказати зручні для Вас дати, щодо участі в школі самодопомоги. (1-а сесія) пройде в серпні (1-а група/12 чол.), з обіду 27.08.- до 12.00год. 30.08.2013р., кому треба, можна відїхати додому 29.08 ввечері. 2-а група, вересень- з 3.09. по 6.09; 3-а група, з 10.09 по 13.09; 4-а група: з 17.09 по 20.09.
2-сесію перша група розпочне 1 жовтня, друга група-8 жовтня, треття- 15.09; 4-а -22.09
На сьогодні форму заявки отримали 25 чоловік. Хто ще в роздумах?, що сказати?! Все в Ваших руках!

Мені шкода, що я не дозволив собі бути більш щасливим. це переживання закриває рейтинг найпоширеніших жалів людей перед смертю. Про це шкодували і чоловіки і жінки. Багато з них до кінця не розуміли, що їх щастя - це питання вибору. Вони були підкорені звичкам та уявам, що склались. Ці люди знаходились в полоні "комфорту" звичного способу життя.із-за страху перед змінами вони створювали вигляд щасливих перед іншими та перед самими собою, хоч це і було не так.
Важко вийти із зони комфорту, але тільки так можна розширити горизонти свого простору, та зробити зміни на краще у своєму дорогоцінному, що швидко лине, житті.
хай щастить!!!

Дякую, Олександр, за запрошення. Обовязково прийму участь і раджу іншим скористатись такою нагодою. Після проходження такого навчання (майже рік назад), було створено групу самодопомоги, яка успішно проводиться щопятниці. За цей час особисто я тільки три рази пропустив групу, та й то з поважних причин. Кількість учасників групи постійно збільшується. Група самодопомоги існує для всіх і конкретно для кожного. І мені, і іншим учасникам, група дуже допомогає в житті. Тож не гайте часу і подайте заявку поки є можливість - кількість місць обмежена. Гарантовано проведете час з користтю. До зустрічи.