•  

+ Пiдписатися

Уроки урбаністики: непростий шлях Парижу до міста розваг   

27 жовтня за сприяння Французького інституту в Україні відбулася лекція відомого історика-урбаніста Мауріціо Грібауді «Париж – «столиця ХІХ століття»: урбаністичні форми та соціальні практики». Організатори – Центр візуальної культури та «Політична критика».

Париж часто уявляють як «місто задоволень» та «столицю ХІХ століття». Втіленням цього стає естетика міського дозвілля – кафе, ресторани, казино, розквіт торгівлі та зародження суспільства споживання, а також енергійна політика міського благоустрою, яка остаточно знищила колишній вигляд міста.

Як зазначив у своїй лекції Мауріціо Грібауді, сучасні парижани та гості міста навіть не здогадуються, на якому фундаменті збудовані їх будинки. Париж у своїй морфологічній структурі має три різні форми, що вплинули на подальшу його побудову.

Саме місто, яке існувало ще з античних часів та мало багато споруд й інфраструктуру того часу, відповідало потребам його мешканців. Однак із часом, коли виникла необхідність у розширенні меж, ці будівлі були зруйновані. Тож наступним кроком у формуванні Парижу стали забудови періоду Середньовіччя –від Філіпа Августа до Карла V: вузенькі вулиці, навколо мури. Однак при будівлі нових споруд враховувалася стара структура. Наприкінці XVII століття розпочався королівський період, який тісно пов'язаний із правлінням французького короля і ознаменувався будівництвом чисельних палаців, помпезних споруд. Подальші забудови лише змінювали наповнення цих кварталів та вулиць, але сама структура зберігалася.

Так, після великої французької революції, Франція перебувала у війні з багатьма країнами Європи і стала надзвичайно мілітаризованою. У Парижі розпочали виробництво військової техніки в найкоротші терміни, в сьогоднішньому Люксембургському саду були у той час ливарні, а у межах кварталу Університет налагодили виробництво зброї.

Для виготовлення гарматного пороху зруйновували старі будівлі, церкви, монастирі,  мури яких перемелювали. У зв’язку з цим у Парижі з’явилося не тільки багато виробництв, а й кварталів робітників. Висококваліфіковані працівники продовжували працювати у столиці, а низькокваліфіковані йшли воювати.

Ще одним важливим фактором для змін Парижу була проведена після революції націоналізація майна і так званий розпродаж національного майна, або національного надбання. Були розпродані аристократичні палаци, монастирі з територіями навколо. Ця земля розпайовувалася і забудовувалася. Наполеонівські офіцери, які заробили статки на війні і повернулись до Парижу, та банкіри активно включилися в процес. Завдяки цій забудівлі виникла одна з найвідоміших вулиць Парижу – Ріволі. Центр став надзвичайно ущільненим. Масово виникали різноманітні розважальні заклади – кафе-шантани, ресторанчики, лазні, казино тощо. Саме з того часу французька столиця отримала остаточний вигляд, який є звичним для сучасних парижан.

Як зазначив лектор, ці аспекти, безперечно, важливі. Проте їхнє узагальнення, поширення на всю територію міста сприяло тому, що численні протиріччя та драматичні розриви, які супроводжували цей процес, залишилися поза увагою. Паралельно до бурхливої культури бульварів всередині міста розвивалися інші форми модерності та соціальної взаємодії. Старі центральні квартали, затавровані сучасниками як середньовічні та антигігієнічні, насправді були заселені активною згуртованою спільнотою, що мала свою ієрархію та власні форми соціальної мобільності.

Париж сьогодні складає враження цілісного однорідного міста, проте насправді йому довелося пройти через складні і навіть драматичні метаморфози. І такою є історія всіх міст світу.

Мауріціо Грібауді – історик і демограф, співробітник Лабораторії демографії та соціальної історії Вищої школи соціальних досліджень Парижа. В його доробку численні дослідження формування соціальних груп у міському середовищі. Працював над питаннями демографічних та міграційних переміщень між містом та селом (на півночі Італії та в Паризькому регіоні). Протягом останнього часу зосередив свою увагу на питаннях формування фізичних та соціальних динамік Парижа та Франції від другої половини ХVIII-го століття до сьогодення. Разом з Марком Бартелемі та Жюльєном Перре Мауріціо Грібауді є одним з керівників проекту GeoHistoricalData.

Чи вважаєте цей матеріал корисним? + Так 2  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!


 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.