В попередньому записі цього блогу я писав про співвідношення понять героїзму та споживацтва. Фактично, головною думкою було те, що герої (і Громадські діячі з великої літери як їх різновид) йдуть на жертви заради споживачів-обивателів, заради того щоб вони могли споживати ще більше, ще краще або, принаймні, повернулися до попереднього, втраченого рівня споживання. І тому дивно з вуст людей, які прагнуть геройських лаврів, чути зневажливі зауваження щодо споживачів та їхньої “споживацької ментальності”.
Коментуючи запис, Тарас Тимчук підняв тему творчості в контексті споживацтва. Дійсно, крім героїв споживачам протиставляються також і творці. Спільне у них з героями те, що вони роблять значний внесок в розвиток цивілізації (під творцями я маю на увазі не тільки художників та мультиплікаторів, поетів та письменників, але й вчених, видатних інженерів, лікарів, тощо). Різниця між ними та героями полягає у наявності або відсутності фактору жертовності, хоча, звичайно, творець може бути героєм, якщо заради творчості чимось пожертвує. А може й не бути, якщо не пожертвує, але при цьому творцем бути не перестане.
Так от, яка залежність між творцями і споживачами?
На це питання хочу відповісти словами одного з найповажніших мною публіцистів Алєксандра Ніконова, з книги «Судьба цивилизатора…». В блозі я вже цитував Ніконова: в його книжках знаходжу дуже добре сформульовані думки та позиції, які маю сам, тому зручно їх використовувати у вигляді цитат.
«Но для того чтобы науки развивались, пьесы писались, Леонардо творил, а цивилизация, соответственно, росла, нужно, чтобы технический уровень цивилизации позволял ее носителям иметь свободное от каторжного труда время. Другими словами, чтобы росла культура, помимо творцов, должны появиться бездельники, которые покупают картины, пьесы, автомобили, яхты, книги, путешествия и искусства, достижения науки — вкладывая тем самым деньги в развитие экономики и искусства, создавая новые рабочие места, платя налоги. А уж последние идут на науку, культуру и строительство инфраструктуры… Цивилизации нужен Потребитель.
… сегодняшний мир не делится по черно-белому признаку на тех, кто целиком отдается созиданию и цивилизаторству, и на тех, кто исключительно (потребляет). Подавляющему большинству приходится делать и то, и другое. Заслуга Современности, на которую так наезжают традиционалисты, в том, что она создала Средний класс и создала досуг для большинства населения. Досуг, который превратился в одну из богатейших сфер экономики. Жизнь современного горожанина протекает так: сначала он по мере сил цивилизаторствует у себя на работе, а потом по мере сил развлекается, тем самым цивилизаторствуя своими деньгами на ниве развития экономики. Потребитель в обществе Запада значит не меньше, а то и больше, чем Производитель».
Для героя споживач і його споживацтва є метою героїчних вчинків та сенсом жертв, а для творця, таким чином, споживач своїм споживацтвом творить умови, в яких він, творець, може творити. Без споживачів творців не буде. І не буде прогресу.

Так от, я за те щоб в собі та інших розвивати якості героя (готовності жертвувати) і творця, але проти того щоб вбивати споживача.