Отже я обіцяла поговорити про об'єднання людей, які не можуть не об'єднатися. Насправді, перед нами сотні та тисячі таких прикладів — об'єднання людей з будь-якими видами хронічних та тяжких захворювань, їх родини та друзі. Їх об'єднання є самими стійкими (особливо якщо виросли «знизу»).

В останній час, дякуючи інтернету, вони мають змогу ефективно взаємодіяти, збирати кошти на соціальні та медичні послуги для себе та своїх рідних, проводити несплачені кимось іншим кампанії адвокації та захисту своїх інтересів. Да-да, вони роблять це кожного дня, а не тільки у проектах! В тому числі добираючись до самих стін Верховної нашої ради.

Але загострити вашу увагу в цьому запису хотілося б не на цих святих людях, а на інших «невидимих бійцях» громадянського суспільства. А саме на підприємцях, що вийшли на майдани та протестували проти спішно створеного та неоднозначно скроєного Податкового кодексу.

Сутність цього документу, що має прозоро регламентувати дохідну базу нашої державності на п'ятистах з гаком сторінках, залишимо фахівцям, майбутнім поколінням та іншим Вищим судам.

Цікаво інше — ніколи раніше ми не отримували таких розмірів громадянської реакції на неполітичні дії наших керманичів. А саме — були зачеплені економічні інтереси досить великого та активного прошарку населення — підприємців.

Під час протестів були використані багато інструментів адвокації (а може й усі): листи, петиції, збори громадян, внесення законодавчих правок, висвітлення в мас-медіа, страйки, мітинги, блокування роботи державних структур, інтернет-адвокація.

Можна закинути про те, що в організації всього цього були задіяні зацікавлені політичні сили. Але й як у прикладі великого Майдану в 2004 році, неможливо організувати все тільки за гроші. Був той самий драйв та сили самих підприємців, які навіть спромоглися виштовхувати усіх без винятків політиків, що хотіли набрати політичних бонусів зі сцени.

Але є й суттєва різниця з Майданом 2004 року окрім розмірів та кількості задіяних людей — склад протестувальників був набагато більш однорідним та, можна сказати, більш «професійним» – як за професією більшості учасників так й по суті — практично не було студентства та безробітної молоді, які легко піддаються маніпулюванню політичними гаслами.

Можна сказати, що це було проявом класичного громадянського суспільства, коли гарно окреслена група людей (підприємці), що мала свій конкретний «інтерес» у вигляді робочих місць та грошей для проживання (з одного погляду), або преференцій для власного бізнесу з іншого погляду, відстоювала цей свій «інтерес».

Ми ж отримали прекрасний майстер-клас громадянського представництва, як воно має бути в Справжньому Громадянському Суспільстві. Хоча здобутки цієї кампанії й не ідеальні, але пам'ятайте про те що кожне покоління має виборювати свої свободи (див. попередній блоговий запис). Й процес цей постійний та безперервний!

На часі — новий Житловий кодекс, й кампанія по його зближенню з нормами Конституції, здорового глузду та інших досягнень людства тільки починається. Отже, можна приєднуватися.