Володимире, Ви певно, мали на увазі, що закон чітко НЕ встановлює, що це означає інформування громадськості про мету, діяльність ГО. бо якби закон чітко регламентував, що і коли має робити ГО, аби дотримуватись принципу публічності у своїй діяльності, не було б Вашого питання...

Так, Закон лише визначає що є принцип публічності. Проте чітко не встановлено механізм яким чином він має реалізуватися. Тобто ГО повинно інформувати громадськість про свою діяльність, але яким чином, в який спосіб і т.д. залишається на розсуд ГО. Однією із форм звітності є оприлюднення річних звітів. Але держава не зобов'язує це робити. От і питання: а чи готові ГО погодитися на те, щоб це стало імперативною вимогою в законодавстві?

Обовязковість, а тим більше, стандартизація звітів в межах укрдержреєстру негативно вплине на їх зміст, на мою думку. Майже переконаний в цьому. Думаю, що варіант із добровільним завантаженням звіту був би прийнятним. Громадські організації мають самостійно дійти до потреби публічності своєї діяльності, тоді це буде якісний продукт.

Попытки заставить "широкий загал" УГРОБников (Украинское ГРажданское ОБщество) соответствовать принципу, который я называю "ОПОП (Открытость, Прозрачность, Отчетность, Проверяемость) - и в дамки" от 14.02.13 (https://gurt.org.ua/blogs/Яків Рогалін/1148) :
1. Не оригинальны и даже вторичны по отношению даже к россиянам, у которых в этом году проводится уже 7-ой всероссийский конкурс годовых отчетов НКО "Точка отсчета" www.portal-nko.ru/nko/refpoint .Что особенно интересно/поучительно, реальный выхлоп от всей этой суеты укладывается в одно слово - НИКАКОЙ. Ну, разумеется, за исключением организаторов, которые таким образом осваивают очередной грант.
2. В ГРОБУ абсолютное большинство практикует ОПОП ровно настолько, насколько это необходимо для обретения ресурсов от инвесторов. Если инвесторы-учредители, то перед ними; если грантодающая организация - то в точном соответствии с их требованиями; если перед собственной громадой (таковых категорическое меньшинство) - перед юр- и физ- лицами, на ресурсы которых в ближайшем будущем рассчитывают.
3. Попытки решать проблемы в ГРОБУ путем придумывания законов и/или, хуже того, делегирования контроля госорганам (аппарату принуждения) - это и есть одно из типичных проявлений того, что я называю УГРОБничеством и по воздействию, и по результатам. Не правда ли?

Важко звичайно з такими емоційними аргументами дискутувати :-) Проте нічого не бачу поганого в тому, що різна мотивація спонукає ОГС звітуватися перед донорами, засновниками, громадами, інвесторами і т.д. Просто, якщо від влади вимагаємо прозорості та відкритості, претендуємо при цьому на фінансові ресурси з державного чи місцевого бюджету, то чому вимога звітуватися є поганою і наступом апарату примушення (стара затерта марксистська теорія держави, а є й інші, наприклад, теорія сервісної держави) на чиїсь права?

Можно ли требовать прозрачности от власти, нарушая Закон "Про ГО" в части публичной отчетности, - вопрос риторический. Демонстрируем лицемерие, заявляя в опросных анкетах "пушистось и белость" почти 30% НДО, которые "щорічно публічно звітуються". . Ничего страшного в подобных реестрах нет: не воруй и спи спокойно.

Із тих 30% правда треба ще уточнити, а що вони вкладають в поняття "щорічно публічно звітуємося". А відносно лицемірства, ну то хто в тому винен, крім нас самих :-)

Наскільки я знаю, раніше звітування владі було обов'язковим і недіючі орґанізації знімали з реєстрації. Оскільки я вбачаю велику шкоду від недіючих орґанізацій, мабуть правильно воно було.
Крім того - якщо треба подивитися швидко і точно, хто чим займається, хоча би для того, щоби знайти своє - що може бути ефективніше єдиного реєстру зі стандартизованими звітами?
За одно привчаться писати звіти ті, хто думав, що воно не треба.

Підтримую тезу. Власне, чому бізнес кампанії без усіляких законодавчих вимог вважають за честь і обов'язок готувати і оприлюднювати звіти, а ОГС соромляться, бояться, стороняться цього? Відсутність публічного звіту має бути ознакою непристойності. Соромно має стати ОГС, коли немає публічного звіту. Правда соромно має бути, коли і результати діяльності відсутні.

За комментариями к комментариям забывается главный вопрос "Чи готові ОГС оприлюднувати свої звіти в обов'язковому порядку?". Моя "думка", а заодно и ответ - и ДА, и НЕТ:
1. Кто-то - да, а кто-то - нет.
2. Важно что обеспечивает обязательность - страх подвергнуться санкциям или соблазн обрести преференции? И какие санкции, и какие преференции?
3. Годовые отчеты слишком часто являются ловким способом обратить внимание/отрапортовать общественности об одном, дабы укрыть иное. А конкурсы годовых отчетов слишком нередко напоминают ярмарку тщеславия в глянце.
Любая информация о себе - это или сознавание в содеянном, или прямая реклама?

Погоджуюсь. Якраз водопровід на ці питання і визначають "долю" звітування. Найбільш спокусливою є дилема "що забезпечує обов'язковість"