Увiйти
+ Пiдписатися
Як стати багатшим?
Ви пам’ятаєте, був колись мультик, коли чолов’яга прийшов до кравця з клаптем шкіри і попросив зшити йому шапку? В кінці-кінців вони дійшли згоди, що шкіри вистачить і на десять шапок, от тільки розмір їх дуже маленький вийшов. Чолов’яга в кінці був розчарований тим, що в нього десять шапок, а от користі – з жодної.
В житті ми дуже часто бачимо таку ж картину – ми хочемо багато чого, а от платити за це – чомусь не дуже хочеться. Жадібність - так називається цей стан. Небажання платити за якісну освіту своїх дітей (адже нам ніхто не допомагав), бажання безкоштовну лікуватися (адже колись у нас була безкоштовна медицина) – це не економія, а показник того, що Ви неправильно вибрали індикатор. Треба вчитися платити реальну ціну за речі. А як хочеться отримати щось задарма.
Як стати багатшим? На мою думку, в першу чергу, це розуміння реальної ціни. І якщо я хочу мати якісне медичне обслуговування – я повинна або заплатити гроші, або створити щось (варіантів є безліч, на ГУРТІ вже багато пропозицій), що допоможе покращити цей сектор (в даному варіанті я заплачу свої часом). Та ось тільки я не хочу нічого робити (тобто платити), а ось користуватися задарма – згодна. Та чомусь ця модель не працює.
Тому якщо я хочу бути багатою, треба проводити реформу в голові.
В житті ми дуже часто бачимо таку ж картину – ми хочемо багато чого, а от платити за це – чомусь не дуже хочеться. Жадібність - так називається цей стан. Небажання платити за якісну освіту своїх дітей (адже нам ніхто не допомагав), бажання безкоштовну лікуватися (адже колись у нас була безкоштовна медицина) – це не економія, а показник того, що Ви неправильно вибрали індикатор. Треба вчитися платити реальну ціну за речі. А як хочеться отримати щось задарма.
Як стати багатшим? На мою думку, в першу чергу, це розуміння реальної ціни. І якщо я хочу мати якісне медичне обслуговування – я повинна або заплатити гроші, або створити щось (варіантів є безліч, на ГУРТІ вже багато пропозицій), що допоможе покращити цей сектор (в даному варіанті я заплачу свої часом). Та ось тільки я не хочу нічого робити (тобто платити), а ось користуватися задарма – згодна. Та чомусь ця модель не працює.
Тому якщо я хочу бути багатою, треба проводити реформу в голові.
- 20.10.2009
Бородіна Тетяна 
8
Коментарі
Тетяно, підтримую тезу про реформу в голові. Хоча не дуже зрозумів зв"язок потенційного багацтва та небажання платити за якість.. Якщо казати про "жадібність" пересічного українця (росіянина, англійця тощо), то люди за своєю природою мають потяг до всього, що дається задарма. Бо цей процес не потребує зусиль. Позаяк визначення ступеню якості вимагає аналізу та порівняльного підходу по багатьом критеріям. Ну а поняття "багацтва" в принципі є неоднозначним. І першою "реформою в голові" має стати саме розуміння альтернативності: багатий не той, хто має купу грошей, а той, кому вони дають користь на відчуття духовної гармонії.
Антоне, я з Вами згодна. Стосовно звязку багатства і небажання платити - все має свою ціну, як відомо "безкоштовний сир...". А небажання платити високу ціну за якісний товар - це перший дзвіночок стосовно перекосу в мізках. Коли ти розумієш, що якісна освіта потім стане якісною і цікавою роботою - тут треба замислитися: чи платити гроші за додаткове навчання чи так пройде. Це примітивний приклад, але на мій погляд, в ньому є сенс. Багатство - це не купа грошей, ось тільки як це донести більшості?
Я відчуваю себе "багатшою", коли можу чимось зарадити іншій людині: знайти добру роботу, зрозуміти проблему і як її вирішити (або знайти в проблемі можливості), зрештою, подарувати щось приємне. Правда, втомлюєшся, "як собака", але враження складається, що весь світ - твій! Хоча грошей від цього не стає більше, коли потрібно - вони завжди знаходяться. В цьому аспекті для мене прикладом є др. Богдан Гаврилишин - людина, яка повернула мені віру в те, що ВАРТА робити те, чого прагнеш!
Саме так, Марічко. Хоча цю альтруїстичну тезу важко донести до людей, які останні 18 років переживають перманентну нестачу засобів для існування. Думаю, це відчуття незахищеності теж вплинуло на небажання "платити зайве" за якість, бо її високий рівень може бути просто нав"язаний красивої рекламою. Така недовіра, на жаль чи може й на щастя, вже стала елементом відчизняного менталітету.
отут питання про бажання і прагення. для мене, наприклад, і досі є загадкою, де починаються і закінчуються твої бажання, і починаються чужі. і як люди умудряються чужі бажання робити своїми. і навпаки :))
+1
Мабуть треба довго вчитися, щоб уміти свої бажання навязувати іншим. Хоча, в декого це закладено не генетичному рівні. А межа між своїми і чужими бажаннями - як оазис у пустелі: даже часто це може бути міражем,але є ж і справжній оазис. Головне прислуховуватися до своїх відчуттів.
бідність духу породжує інші форми бідності: інтелектуальної, матеріальної, ціннісної, фінансової... не знаю, навіть, що гірше. є різні варіанти екзистенції:
- бути бідним і нещасним
- бути бідним і щасливим
- бути багатим і нещасним
- бути багатим і щасливим
Питання: Чи можна бути багатим і щасливим у бідній країні?