Перший - Самотня та несчасна - як випалене поле. Це жінка, яка десь загубилась серед своєї долі. Саме вже не знає, коли і де вона обрала найпростіший але самий невірний шлях, просто нічого не робити з того найголовнішого, що передбачено жінці. Вона як суха травичка, вже і вітром погратись та побавитись не може, бо спустошили себе колись з середини,не зрозумівши колись вчасно як це надзвичайно бути жінкою.І це вже не важливо є поруч з нею хто- небудь, чи не має.Вона самотня не із-за негараздів долі,а лише із - за того , що їй нема чого віддавати від вогника свого серця.

Другий - жінка в яку закохуються- як пахуча квітка. Це жінка , що змогла відчути як цікаво бути жінкою. Вона може розповсюджувати навколо енергію того, як сама собі подобається просто із-того, що вона жінка , і їй це надзвичайно приємно.На неї злітаються як на бджілки на пахучий нектар, яким вона спокушає вітерець, що весь час заграє з нею. Вона не відає ,що таке самотність, вона завжди в центрі уваги- поки квітне.

Третій - Закохана жінка- як квітуче деревце, що всіма пелюстками безлічі квітів посміхається вітру. Вона відкрила для себе таємницю, як приємно коли не просто вітер милується тобою, але й коли ти пестиш його та прагнеш його сили і ніжності. Як хочеться весь час відчувати його вільний подих всіма своїми пелюськами та радіти цим почуттям .Це жінка ,яка прокинулась не тільки для того щоб радіти від уваги до неї , а і самої радувати та приділяти увагу. І вона буде віддано милуватись з вітром. Поки не пройде квітуча весна почуттів, поки не відлетять у цьому танці кохання всі її пелюстки.

Четвертий- Жінка про яку мріють, як про кращій подарунок долі- як цілий сад, що квітне і плодоносить. І здається , що ні час , ні доля не владні над нею.Саме вільний віер , що блукає серед її дерев, забуває куди збирався летіти. Бо вона здібна дарувати такі сильні почуття, яких він не відав у своєму польоті. Вона знає силу своєї жіночності,її не лякає, що колись облетять духмяні пелюстки її квітучих дерев, бо тоді вона зможе пригощати соковитими плодами , а коли солодко нагодує, то можє подарувати спокій та красу зимового саду. А потім знов квітнути на весні.Це жінка , яка змогла відчути свою жіночу самодостатність, свою природність і божественну суть. І поки сходить сонце над деревами її саду а небо дарує дощ, вона завжди жінка- мрія.

П'ятий- Жінка сповнена любові- як сама Матінка Природа. Це жінка, яка красива всіма фарбами квітів , духмяна нектарами садів та лугів, соковита чарівними плодами, могутня безмежними просторами океанів, ніжна та свіжа самими ласкавими струмочками джерел, мудра як велич гір, що віками спостерігають за людськими долями, легка та безпосередня, як шепіт найтендітнішої весняної травички, що разом з теплим вітерцем радіє барвам ранкового сонця. Вона зрозуміла свою надзвичайністьв мистецтві любити Світ навколо.Вона з кожним подихом дарує любов.

Ель Ануко для проекту "Любов Богів-падіння у небо"