Останні два місяці в Україні, у відповідності до постанови № 966 КМУ активно створюються Громадські ради при Центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Основна новина – те що пропозиції громадських рад обов’язкові до розгляду органами виконавчої влади. Якщо зважити, що в самому маленькому районі знайдеться кілька інституцій громадянського суспільства (далі ІГС), або як у нас звикли говорити громадських організацій, то виявляється, що задіяні у процес в цілому в Україні представники тисяч організацій, а «в темі» кілька десятків тисяч активних людей.

Адміністрація Президента дещо навіть неочікувано, не стала втручатися в процес, віддавши все на «відкуп» Міністерствам та місцевим адміністраціям. Про це свідчить хоча б те, що в кожній області установчі збори проходять за власним сценарієм, десь співпрацюють з лідерами думок, а десь чудять та граються в профанацію. В Україні діє всеукраїнська партнерська мережа інститутів громадянського суспільства на підтримку громадських рад (модерує процес Український незалежний центр політичних досліджень) якою проводиться моніторинг процесу створення Громадських рад і при міністерствах, і в регіонах. І коли буде зроблено порівняльний аналіз по регіонах - «чудеса» будуть пояснені. У багатьох у третьому секторі виникає питання: а навіщо все це? Розглянемо кілька аспектів. Основною метою громадських рад в цивілізованому суспільстві є вплив на процес підготовки, прийняття та впровадження управлінських рішень, тобто соціальний лобізм. Вважається, що він ефективний тільки при зворотньому зв’язку, тобто і влада і ІГС грають за одними правилами, і весь процес їх спілкування є відкритим для суспільства.

Громадська рада – не єдина можливість впливу, є інші механізми. Це всього на всього ящик з різноманітними інструментами. Там є і вимірювальна лінійка, щоб досліджувати якість нормативних актів, що готує влада, і мікроскоп, щоб бачити процеси реалізації політики зблизька. Але там є також ковпак і дзвіночки клоуна, щоб блазнювати перед владоможцями. Кожен потрібне вибирає сам. Навіщо це людині Звичайно, якщо ви відкриваєте ногою двері в кабінет голови обладміністрації, або хоча б граєте у більярд з його заступником вам в громадській раді робити нічого. Ви все «порішаєте» й так, якщо ви впевнені, що вирішування «питань» в більярдній і сауні – це саме ваш стандарт. Бо ніхто ж не поспорить, що працює він у законодавчих, виконавчих та судових коридорах влади як дуже ефективна комунікація. Якщо ж ви просто впроваджуєте нові освітні технології чи захищаєте дерева в мікрорайоні від знищення, то у вас особисто з’явиться можливість постукатися до влади. Це для вас площадка для демонстрації своїх ідей і себе самого. А для голови громадської ради це ще і почесна можливість увійти до складу колегії облдержадміністрації і надувати щоки в президії, що безумовно підвищує соціальний статус і самого діяча і престиж його організації. Навіщо це ІГС Крім вищезазначеного це дає можливість у межах періодичного спілкування слабшим і недосвідченим організаціям навчатись у успішніших, підтягуватись до їх ранжиру.

Це можливість знаходити впливових союзників для лобіювання своїх ідей. Адже наряду з проектною діяльністю для більшості ІГС лобізм має бути паралельною стратегією у діяльності. Світ несправедливий, владі ніколи, але змінювати його треба. Хто як не ви? Навіщо це суспільству Громадські ради дозволяють впливати на процеси підготовки та прийняття рішень, робити їх ближчими суспільству, що особливо важливо на місцевому рівні. Не менш важливо і те, що експертні (профільні) комісії у складі громадських рад могли б анонсувати суспільну бажаність тих, або інших змін, робити аналіз виконання галузевих програм та програм соціально-економічного розвитку регіону, відслідковувати ефективність використання бюджетних коштів. Тобто здійснювати профілактику корупції. Навіщо це владі. У такому випадку влада отримує те, чого вона завжди бажає: лояльність інституцій громадянського суспільства та легітимність своїх дій і свого існування. А які, громадський діячу ви маєте претензії до цього рішення, якщо ви його обговорювали на засіданні громадської ради? Легітимність для одних – це завжди можливість співучасті для інших. Влада делегує повноваження і отримує суспільну підтримку. Проте це все в ідеалі, який в умовах брехні і маніпуляції мало досяжний.

Які можуть бути варіанти побудови Громадських рад в регіонах? Ідеальний варіант ми розглянули. А далі аналіз цього процесу дозволить Адміністрації Президента побачити, де регіональні управління внутрішньої політики працюють інтелігентно, намагаючись зробити громади лояльними, намагаючись подружитися і співпрацювати з лідерами громадської думки, а де, як казав класик - «тупо і глупо».

Власне, якщо на процес роботи ініціативних груп, які готують установчі збори не впливає влада, і самоусуваються мудрі та просунуті представники громадськості (особливо аналітичного, інформаційного та правозахисного спрямування), громадська рада може перетворитися в «клуб городских сумасшедших» , де головний інструмент – шашка і єдиний аргумент до чиновника «почему в танке не сгорел». Неадекватні люди є скрізь. Але там де влада страхується і від неадекватних, а заразом і від настирливих борців проти корупції, а частіше просто «на всякий випадок» - є чітке намагання вбудувати Громадські ради у владну вертикаль. І тоді нічого дивуватись, коли установчі збори проходять у кращих традиціях 80-х: безальтернативні кандидатури, відкрите голосування. Хоча основна ознака, по якій вираховується профанація – це кількісний склад громадських рад. Відбувається це так. Будь які три особи, у відповідності до законодавства, наприклад три головних лікарі з сусідніх лікарень, можуть під кожне профільне відділення створити по громадській організації, легалізувавши їх протягом місяця: від союзу педіатрів до товариства проктологів. Закон дозволяє. Сотня-дві представників об’єднань громадян, набраних із залежних бюджетників, можуть завжди по свистку з чийогось кабінету «заголосувати» кількох крикливих, незадоволених, що не розуміють ролі ПАРТІЇ.

Власне, як колись, можна «заклеймить позором», і навіть попросити уряд ввести на вулиці танки, щоб захистити народ від «козлов, которые мешают нам жить». Хоча, власне, все це не потрібно. Можна всього один раз правильно підготуватися, вибрати лояльну до влади президію. А кворум із двохсот організацій наступного разу зібрати аж через два роки. А від імені громадської ради буде виступати «своя» президія. Але, попри все, іти до Громадських рад потрібно. Навіть у випадку, коли влада проштовхає головою громадської ради місцевого підприємця, що одночасно є головою фракції ПР у обласній раді. Для громадських організацій, що хочуть контролювати владу є просто інші інструменти впливу, хоч би і через депутатські запити опозиціонерів. А для простих людей, які представляють скромні за впливом організації і яким потрібно від влади, якщо громадська рада є її частиною, небагато: вирішення чітких і конкретних проблем тих людей (чи суспільних проблем), які потрібно вирішувати вже зараз: десь вирішити з приміщенням для занять, десь закупити спортивне обладнання, десь – не чіпати парк. В такому випадку влада просто створює додаткову приймальну – де можна зустріти «ходоків» і «порішать»/пообіцяти «порішать їх вопроси» Тільки, щоб не дійшло до «как челобитную Царю подаешь», а то в нашій країні часто вимагають лояльності через приниження людської гідності.

Щоправда, українці вміють вклонитися з дулею в кишені, а раз на п’ять років викричати на майданах злість. Це проблема: невміння комуні кувати з владою, не принижуючись, а натомість роблячи проблему власної цільової групи проблемою всієї громади, інформуючи людей. Цьому треба вчитися. Але ще більшою проблемою є незнання громадськими організаціями процедури прийняття рішень. Які бувають рівні прийняття рішень, і чому не потрібно писати листа президенту, якщо у вашому під’їзді не горить лампочка. Які механізми прийняття рішень. Як гуляють папери коридорами влади. Хто готує рішення, хто їх візує, а хто підписує. Мудрий чиновник проведе тендер з відкатом при загальному і щирому схваленні всіх. Хто не знає як працює фокусник, той лише плескає в долоні. А хто сам був в армії, той в цирку не сміється. Якщо ви знаєте як – з вами починають рахуватися. Чим більше буде мудрих поза владою – тим менше корупції буде в країні. Та влада на навчання громадських лідерів грошей не дасть – профанами управляти – одне задоволення.