•  

Від пошуку коштів до самоорганізації: досвід постчорнобильського села

Тисяча – це зовсім небагато. Для прикладу, саме така кількість жителів проживає в звичайній київській шістнадцятиповерхівці. Здавалось би, яка тут може бути громадська активність… Проте всього тисяча радинців на чолі з сільським головою Сергієм Яценком демонструють справжні чудеса самоорганізації: створюють громадські організації, ладнають сільську інфраструктуру, пишуть проекти та здобувають гранти. Про життя радинської громади, успішні практики та плани на майбутнє ГУРТу розповів Сергій Яценко, голова сільської ради села Радинка Поліського району Київської області.

Постчорнобильська дійсність

Сергій Яценко не схожий на стереотипного українського сільського голову: він молодий, енергійний, знає, що потрібно його громаді та активно шукає можливості втілити це в життя. А ще він живе проблемами свого села і дійсно переймається його теперішнім та майбутнім. 

Пана Сергія вперше було обрано головою сільради у 2006-му році, а у 2011-му односельчани повторно висловили йому довіру. Значною мірою на життя громади впливає факт близькості до Чорнобильської зони відчуження: у 1993-му році 28 тисяч мешканців району з 31 населеного пункту, в тому числі й райцентру, було відселено.  Втім, громада справляється і з цим аспектом власної реальності.

Окрім очевидних проблем з екологією та запустінням району, пан Сергій вбачає у Чорнобильській катастрофі і позитивні наслідки для власного села. «До села був проведений газ, відбулась повна електрифікація, - каже Сергій Яценко, - радинчан регулярно забезпечують питною водою. Тобто, Чорнобильська катастрофа мала для Радинки і деякі позитивні впливи». Негативним наслідком, на думку пана Сергія, є, насамперед, зміна психології жителів села: чорнобильські пенсії та виплати створили споживацькі й корисливі настрої серед населення, призупинили розвиток громадських ініціатив. Ситуація провокує шахрайництво: з’явилися самозванці, які не брали участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але отримують виплати на рівні з іншими.

 Радинка знаходиться за 100 км. від Києва та всього за 7 км. від Чорнобильської зони відчуження

Залучення коштів

Почати діяльність на пошук додаткового фінансування радинчан спонукала потреба. «За останні роки в Радинці не з’явилося достатньо інвесторів, які створили би робочі місця, інфраструктура почала приходити в занепад, адже місцевого бюджету не вистачає для того, щоб здійснити якісь перетворення», - говорить пан Сергій. Оскільки земельні наділи сільради невеликі, бюджет на 80% наповнюється за рахунок відрахувань від доходу жителів, які зайняті в бюджетних сферах.

Розуміючи необхідність змін та розвитку села, громада почала пошуки альтернативних джерел фінансування. «Жителі Радинки, розповідає пан Сергій, - зрозуміли, що кошти можна залучати не тільки від держави, але й від міжнародних донорів та спеціальних програм. У 2004-му році ми взяли участь в чорнобильській програмі відродження і розвитку ПРОООН. Були підписані угоди з Районною радою і Районною Державною Адміністрацією про те, що за умов участі в програмі, ради будуть надавати фінансову допомогу селу в розмірі, який становитиме не менше 20% від фінансування програми. Так почалося навчання і донесення до людей думки про можливість залучення додаткового фінансування ззовні».

За сприяння програми вдалося здійснити ремонт покрівлі школи, будівництво молодіжного центру, реконструкцію каналізаційно-насосної станції.
Бюджетних коштів, які знаходилися в розпорядження сільради, не вистачало навіть на ремонт даху школи. Близько 500 кв.м. над спортивною залою лишались непокритими і пропускали воду. При цьому під дахом знаходилась електрична проводка, яка могла загорітися в будь-який момент. З метою пошуку фінансування ремонту шкільного даху була створена громадська організація на базі школи яка отримала грант на зміну покрівлі над спортивним залом. «До гранту, який складав всього 12 тисяч, громада доклалася фізичною працею та власними матеріальними ресурсами. За рахунок спільних зусиль покрівлю вдалося відремонтувати. Вона служить селу і досі» - говорить Сергій Яценко.

У зв’язку з проблемою організації дозвілля для молоді та відсутності в селі якісного Інтернет-з’єднання виникла ідея створення молодіжного інформаційно-розважального центру. За словами пана Сергія, пошук коштів на створення центру здійснювався в декілька етапів: «На базі нашого будинку культури була створена громадська організація «Прометей». Вона займалася пошуком фінансування та в подальшому реалізовувала проект. В приміщенні, де розмістився молодіжний клуб, спільними зусиллями здійснили ремонт, на залучені кошти закупили більярдний стіл, стіл для настільного тенісу, тренажери, комп’ютери. Через два роки успішної самостійної роботи центр тимчасово припинив свою діяльність, оскільки не вистачало коштів на опалення приміщення. В цій ситуації сільрадою було прийнято рішення забезпечити опалення молодіжного центру в обмін на безкоштовне розміщення в ньому сільської бібліотеки, а також використання приміщення центру для проведення зборів сільської громади».

Шлях до самоорганізації

Громада села Радинка продовжує шукати можливості для розвитку свого села. Нещодавно воно стало учасником програм «Нові можливості для сільських громад, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство через різноманіття», які реалізовуються Ресурсним центром ГУРТ. Сергій Яценко та голова ГО «Прометей» Володимир Васильєв також брали участь і в іншій ініціативі ГУРТа – Кримській весні Розвитку, в рамках якої вони ділилися досвідом розбудови громади та планували нові проекти.

Жителі Радинки визначають потреби громади на одному з тренінгів ГУРТа

Жителі села Радинка вчаться визначати потреби громади на одному з тренінгів ГУРТа

Громада Радинки починає приходити до усвідомлення, що ніякий сторонній інвестор не зможе допомогти селу більше, ніж самі його жителі. З допомогою вищезгаданих програм жителі Радинки стали на шлях навчання та самоорганізації, повільними але впевненими кроками наближаючись до здійснення мрій про краще село. Наприклад, тепер радинчани думають вже не про пошук грантів та інвесторів, а про створення сільськогосподарського кооперативу, який би через об’єднання зусиль допоміг досягнути спільних цілей та задовольнити потреби громади. Пан Сергій сподівається, що в умовах збанкрутіння сільськогосподарських товариств та непропорційного до зарплат і пенсій зростання цін, кооператив допоможе громаді стати більш фінансово незалежною. «Результатом такого створення, - каже Сергій Яценко, - буде полегшення роботи адміністрації, благоустрій села, виконання тих завдань, із якими органи влади не можуть справитися. Кооператив зможе надавати в оренду односельчанам землі за нижчими цінами, прибутки жителів зростатимуть, територіальна громада виграє». На часі – донесення до жителів інформації про можливості, які може надати кооператив.

В словах пана Сергія багато романтики, проте його думки спрямовані в правильному напрямку. Від очікування сторонньої допомоги він приходить до організації власної громади. Попереду багато роботи і жителям села іще потрібно буде навчитися працювати разом, чути і розуміти одне одного, спільними зусиллями намагатися прийти до успіху. І хай радинчани ще не зовсім чітко бачать перспективи, не до кінця осмислюють індивідуальні та загальні потреби, проте вони мають перед собою мету, заради досягнення якої готові активізовуватись, вчитися, самоорганізовуватись і працювати. А це, мабуть, і є запорукою успіху.

Публікацію створено в рамках проекту «Рівні можливості для національних меншин та вразливих груп в реалізації культурних прав: багатство у різноманітті», що впроваджується Ресурсним центром ГУРТ за підтримки Європейського Союзу.

Читайте також: 

Контакти

Share
Чи вважаєте цей матеріал корисним + Так 0  - Нi  

Коментарі

  •   Пiдписатися на новi

Мої активи

Нові можливості з ГУРТом!



 

Щоб розмістити свою новину, відкоментувати чи скопіювати потрібний текст, зареєструйтеся та на портал.